8 липня 2025 року Європейський суд з прав людини (надалі – ЄСПЛ) виніс рішення у справі Google LLC and Others v Russia. Компанії-заявники оскаржували надмірні штрафи, накладені російськими органами за невидалення з їх платформ контенту, який критикує російську політику, на запит російського регулятора. Вони також скаржились на неправомірне накладення штрафних санкцій внаслідок припинення діяльності російського Youtube-каналу, власник якого перебував під міжнародними санкціями, попри відновлення доступу до цього каналу після судового провадження у російських судах.
ЄСПЛ задовольнив всі скарги заявників, а саме порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) та статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції. ЄСПЛ вказав, що національне законодавство, яке дозволяє накладати штрафи на провайдерів за невидалення легітимних політичних висловлювань, суперечить свободі вираження поглядів та створює охолоджуючий ефект на подальші вираження ідей та думок. Суд підкреслив, що національні органи не розглянули у деталях зміст забороненого контенту, змусивши платформи блокувати політичні висловлювання для придушення будь-яких опозиційних поглядів.
Крім того, ЄСПЛ визнав, що національні суди не надали жодного обґрунтування щодо механізму розрахунку значних штрафних санкцій, накладених на компанії-заявників. ЄСПЛ підкреслив, що накладені штрафи з боку судів є непропорційними та безпрецедентними навіть за умови залучення до провадження найбільших технологічних компаній світу. В рамках свого аналізу, суд також підтвердив або переформулював низку положень своєї практики щодо тлумачення трискладового тесту у сфері відповідальності Інтернет-посередників, які мають враховуватися при дизайні законодавчих норм, в тому числі й українським урядом.
Адміністративні провадження щодо відмови видалити Youtube-контент
У грудні 2020 року російська влада прийняла нову статтю 13.41 Кодексу про адміністративні правопорушення (надалі – КпАП), яка накладає значні штрафи на власників вебсайтів за невиконання вимоги щодо видалення незаконного контенту (зокрема, закликів до екстремізму, дезінформацію про російські війська тощо), який, у свою чергу, визначається Законом про інформацію. Штрафи варіюються між 800,000 – 4,000,000 рублів (приблизно 8,870 – 43,853 євро) за первинне невидалення контенту та між 3,000,000 – 8,000,000 рублів (приблизно 32,890 – 87,707 євро) за невидалення контенту, що містить заклики до екстремістської діяльності. Таке рішення російської влади було повʼязано із відмовою великих платформ, як-от Meta, Twitter та YouTube, виконувати вимоги щодо видалення політичних висловлювань та критики зі власних платформ.
Компаніями-заявниками є Google LLC та Google International, зареєстровані в США, Google Russia, зареєстрована в Росії та Google Ireland, зареєстрована в Ірландії. ЄСПЛ задовольнив всі скарги компаній-заявників. Протягом 2021 року компанія Google LLC отримала від Роскомнадзору (російського телекомунікаційного регулятора) численну кількість запитів на видалення контенту та каналів на YouTube. У свою чергу, Google LLC видаляла неправомірний контент, з оцінкою якого погоджувалася, але залишала на платформі легітимні політичні висловлювання. У грудні 2021 року мировий суддя окружного суду Москви визнав Google LLC винною у скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 13.41 КпАП, наклавши на компанію штраф у розмірі 7,221,916,235 рублів (приблизно 87 мільйонів євро) за невиконання низки запитів на видалення контенту. Штраф розраховувався від суми у 5% від сукупного доходу Google LLC та її афілійованих осіб у Росії за 2020 рік, до яких входили, зокрема, і Google Ireland. Судове рішення не пояснювало, чому дохід організацій, які не були сторонами провадження, був включений до розрахунку штрафу, а також не містило аналізу впливу виконання таких запитів на свободу вираження поглядів.
У 2022 році Роскомнадзор наказав Google LLC заблокувати відео та канали на YouTube, які містили репортажі про вторгнення Росії в Україну з незалежних новинних джерел, через те, що вони містили “соціально значущу дезінформацію” та “заклики до екстремістської діяльності”. З огляду на відмову Google LLC заблокувати контент, на компанію було накладено штраф у розмірі 21,077,392,312 рублів (приблизно 360 мільйонів євро). Національний суд розрахував штраф на основі сукупного доходу за 2021 рік компаній Google LLC, Google Ireland Limited, Google Commerce Limited, Google Voice Inc. та Google Cloud EMEA Limited. Суд також послався на вступні положення Умов надання послуг YouTube, які визначали Google LLC як “постачальника Послуги” та визначали термін “афілійовані особи” як такий, що включає компанії групи Alphabet Inc. Будь-які апеляційні скарги з боку оскаржуваної компанії були відхилені національним судом.
Цивільні провадження щодо забезпечення надання послуг хостингу для Youtube-каналу “Царьград”
“Царьград” – це російська медіагрупа, що належить Константіну Малофєєву (К.М.), російському бізнесмену, на якого накладено санкції Європейського Союзу, Сполучених Штатів та Канади за надання матеріальної підтримки сепаратистам, підтримуваних Росією, на сході України, та публічну підтримку анексії Криму Росією. Телеканал “Царьград ТВ” мав облікові записи YouTube та Gmail, що надавалися за договорами з Google LLC та Google Ireland, які регулювалися законодавством відповідних країн та надавали юрисдикцію з вирішення спорів за цими договорами судам Каліфорнії та Англії відповідно.
28 липня 2020 року, реагуючи на санкції США, Google LLC призупинила дію облікових записів “Царьград” на YouTube та Gmail. У відповідь “Царьград” подав позов проти Google LLC, Google Ireland та Google Russia, стверджуючи, що призупинення дії відповідних облікових записів порушило Цивільний кодекс Росії.
У рішенні від 20 квітня 2021 року Арбітражний суд міста Москви визнав юрисдикцію щодо позову на підставі нового положення російського законодавства, яке передбачало виключну юрисдикцію російських судів щодо спорів за участю російських організацій, на яких поширюються санкції (стаття 248.1 Арбітражного процесуального кодексу). Суд постановив, що призупинення облікових записів “Царьграду” було незаконним, наказавши Google LLC, Google Ireland та Google Russia відновити доступ.
Для забезпечення виконання рішення на компанії було накладено судовий штраф (з англ. “astreinte penalty”) у розмірі 100,000 рублів (приблизно 1,000 євро) на день після цього, який мав подвоюватися щотижня до виконання наказу, без верхньої межі. Компанії-відповідачі подали апеляцію, за якої апеляційний арбітражний суд обмежив штраф за порушення справи до 1 мільярда рублів (приблизно 11 мільйонів євро) протягом девʼятимісячного періоду, що закінчувався 20 вересня 2022 року, після чого верхня межа для штрафу мала бути знята.
Щодо виключної юрисдикції російських судів, суд зазначив, що оскільки “Царьград” звертався з проханням про помʼякшення заходів, яке суперечило цілям санкцій США та ЄС, а саме – продовжувати отримувати дохід через компанію, контрольовану США (Google LLC), та її дочірню компанію в ЄС (Google Ireland), – спір “навряд чи був розглянутий справедливо та обʼєктивно в американських чи британських судах”, навіть попри надані докази того, що К.М. мав змогу відстоювати свої права в американських судах попри підсанкційний статус. Через день після того, як Google LLC отримав інформацію про судове рішення, доступ до облікових записів “Царьграду” було відновлено, хоча функція монетизації для отримання доходів з таких записів залишилася недоступною.
Забезпечення провадження та подальший розвиток справи
22 березня 2022 року судовий виконавець арештував корпоративний банківський рахунок Google Russia, доручивши банку переказати всі наявні кошти (приблизно 4,6 мільярда рублів) судовому виконавцю для забезпечення позову “Царьграду”. Всі подальші кошти, які б потрапляли на цей рахунок, мали б також передаватися виконавцю.
Через день судовий виконавець без відому компаній Google призначив експерта, який заключив, що всі функції “Царьграду” відновлені, окрім рекламної монетизації, що, своєю чергою, свідчило про те, що “значна частина функціоналу не була відновлена”. На основі звіту експерта судовий виконавець перерахував 1 мільярд рублів, вилучених з рахунку Google Russia, до “Царьграду”. 1 квітня 2022 року “Царьград” публічно оголосив, що використає отримані кошти для підтримки вторгнення Росії в Україну. Будь-які скарги Google Russia до судів щодо вилучення коштів були відхилені.
27 червня 2022 компанія Google Russia оскаржила рішення судового виконавця до арбітражного суду, зазначивши, що її активи, вилучені у звʼязку з цивільним позовом “Царьграду”, були незаконно використані для сплати штрафу, накладеного на компанію Google LLC в окремому адміністративному провадженні. З огляду на відмову суду розглядати скаргу, Google Russia подала повторну заяву до окружного суду щодо повернення коштів, стягнутих для сплати штрафу Google LLC. Суд постановив, що стягнення може бути здійснено за рахунок арештованих коштів Google Russia, оскільки Google Russia є “фактичним представництвом” компанії Google LLC. Апеляційні скарги також були відхилені.
Рішення на користь “Царьграду” уможливило інших позивачів (переважно російських державних та афілійованих з ними телеканалів) на подання понад 20 копійованих позовів (з англ. “copycat claims”), оскаржуючи нібито незаконне припинення їх облікових записів Google або блокування каналів YouTube. Суди задовольнили фактично всі позови, наказавши у кожному випадку відновити доступ до облікових записів та каналів, з накладенням штрафу у розмірі 100,000 рублів на день після винесення рішення, який подвоювався щотижня, обмеженим 1 мільярдом рублів на початковий девʼятимісячний період, та без будь-якого обмеження суми штрафу надалі.
За розрахунками заявників, станом на вересень 2022 року нарахована сума штрафів перевищила 16 трильйонів доларів США. З огляду на стягнення коштів з Google Russia для забезпечення всіх позовів, 16 червня 2022 року Google Russia оголосила про банкрутство. Заявники скаржилися на порушення статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини, що захищає право на свободу вираження поглядів, а також статті 6 щодо права на справедливий судовий розгляд.
Думка ЄСПЛ
Стаття 10 Конвенції – адміністративне провадження щодо Google LLC
ЄСПЛ визнав наявність втручання російської влади у права Google LLC у контексті накладення штрафів за невидалення контенту внаслідок запитів Роскомнадзору, зауваживши, що будь-який захід, який змушує обмежувати доступ до контенту під загрозою покарання, є втручанням у свободу вираження поглядів та ролі компанії як провайдера платформи вільного обміну ідеями та інформацією.
Після цього Суд перейшов до аналізу трискладового тесту для оцінки виправданості такого втручання. ЄСПЛ висловив сумніви як щодо критерію передбачуваності законом (в контексті нечітких термінів закону), так і критерію наявності легітимної мети (в контексті невибіркового накладення штрафів на платформи за політичні висловлювання, критику російського уряду, новини про вторгнення Росії в Україну та підтримку прав ЛГБТКІ+). Попри це, ЄСПЛ вирішив розглянути критерій необхідності втручання у демократичному суспільстві з огляду на резонансність рішення.
ЄСПЛ вкотре наголосив на незначній дискреції у контексті обмеження свободи вираження поглядів та ширшій межі допустимої критики стосовно уряду ніж стосовно приватної особи чи навіть політика. Суд зазначив, що оскаржуваний контент, видалення якого вимагали російські органи влади, – заклики до мирних демонстрацій та інформація щодо військових дій Росії в Україні – безумовно становить значний суспільний інтерес, особливо в контексті збройного конфлікту з глибокими наслідками для європейської та глобальної безпеки. Суд також зауважив, що оскаржуваний контент не містив мови ворожнечі або закликів до ненависті чи насильства – “єдиною підставою для вимоги його видалення, схоже, була їхня здатність сприяти громадським дебатам з питань, які влада воліла приховувати” (пункт 76 рішення). Крім того, національні суди не проаналізували фактичний вплив або охоплення контенту, а також не оцінили, чи він завдав або міг завдати шкоди, про яку йдеться в законодавстві. “Натомість суди виходили з презумпції, що будь-яке відхилення від офіційних наративів по суті загрожує національним інтересам, без надання жодних конкретних доказів заподіяної шкоди” (пункт 77 рішення).
ЄСПЛ також наголосив на ролі YouTube, зауваживши, що платформа слугує форумом, де користувачі можуть ділитися думками з питань, що становлять суспільний інтерес, включаючи ті, які можуть не знайти вираження в традиційних медіа. Суд також звернувся до власного прецеденту Delfi AS v Estonia, який зобовʼязав інтернет-посередників нести відповідальність за контент, доступним на власних платформах, та наголосив, що останні, як куратори та редактори такого контенту, наділені більш значними обовʼязками належної обачності, які зростають пропорційно до охоплення відповідних висловлювань. Втім, у поточній справі ЄСПЛ відійшов від підходу Delfi та розроблених у ньому критеріїв відповідальності посередників, заявивши натомість що “… покарання Google LLC за розміщення контенту, який критикує політику уряду або представляє альтернативні погляди на військові дії, без демонстрації нагальної соціальної потреби в його видаленні, вдаряє по самій суті функції Інтернету як засобу вільного обміну ідеями та інформацією” (пункт 80 рішення).
Насамкінець, ЄСПЛ проаналізував природу та розмір накладених санкцій та дійшов висновку, що механізм розрахунку санкцій за своїм характером очевидно створив охолоджуючий ефект на платформи щодо їх готовності розміщувати контент з критикою влади, фактично змушуючи їх виконувати роль цензорів політичних висловлювань від імені держави, що є несумісним з підходом Суду до свободи вираження поглядів. З огляду на це, ЄСПЛ встановив порушення статті 10 Конвенції щодо санкцій, накладених за невиконання запитів Роскомнадзору на видалення контенту.
Стаття 10 Конвенції – забезпечення надання послуг хостингу для “Царьград ТВ”
Компанія Google LLC також скаржилася на непропорційні повторювані штрафи, накладені за нібито невиконання наказу про відновлення облікового запису “Царьград” на YouTube. ЄСПЛ підкреслив, що цілісний захист свободи вираження поглядів обовʼязково охоплює як право висловлювати ідеї, так і право зберігати мовчання, інакше право згідно зі статтею 10 не може бути практичним та ефективним. У поточній справі Суд визнав, що судові рішення зобовʼязали Google LLC розміщувати контент “Царьград” на платформі YouTube, що безпосередньо вплинуло на право Google LLC визначати, який контент вона готова розміщувати на своїй платформі. Тому в цьому випадку відбулося втручання у права заявників за статтею 10 Конвенції, яка захищає не лише зміст інформації, але й засоби її передачі.
При аналізі критерію передбачуваності законом ЄСПЛ вказав, що у поточній справі оскаржувані штрафи було накладено національними судами на підставі положення Цивільного кодексу, яке передбачає фінансові санкції для судового забезпечення виконання договірних зобовʼязань. Суд наголосив, що таке положення надає кредиторам право вимагати конкретного виконання через суди та уповноважує суди накладати штрафи за невиконання судових наказів. ЄСПЛ висловив серйозні сумніви щодо критерію передбачуваності законом з огляду на те, що накладені штрафи значно перевищували будь-які збитки, які могли бути понесені заявниками.
Водночас Суд частково погодився з національними судами щодо того, що оскаржувані заходи переслідували легітимну мету – захист прав інших осіб, зокрема прав “Царьграду” як користувача платформ, якого, на їхню думку, незаконно заблокували через санкції, що суперечили російському публічному порядку. Після цього Суд перейшов до аналізу критерію необхідності втручання у демократичному суспільстві.
ЄСПЛ визнав, що заходи щодо компанії Google LLC не відповідали нагальній соціальній потребі для захисту свободи вираження поглядів. Суд підкреслив, що російська влада нібито захищала договірні права та свободу отримання інформації від “Царьграду”, одночасно вимагаючи від компаній-заявників видалити контент, що критикує політику уряду. Такі вимоги обмежити доступ до політичних висловлювань щодо вторгнення Росії в Україну та репортажів незалежних новинних агентств виглядали непослідовно з точки зору захисту свободи слова.
У контексті накладених санкцій ЄСПЛ зазначив, що їхній масштаб був безпрецедентним та явно непропорційним. Навіть після часткового обмеження оскаржувані штрафи досягли астрономічних сум, які не мали жодного стосунку до будь-якої шкоди, завданої “Царьграду”, середній денний прибуток якого від реклами становив приблизно 300 Євро. “Суд із особливим занепокоєнням зазначає, що ця початкова справа слугувала моделлю для численних копійованих позовів, поданих державними медіа, що призвели до визнаних позовів проти компаній-заявників, які перевищили 16 трильйонів доларів США …” (пункт 98 рішення).
Суд також зауважив, що у поточній справі судовий виконавець продовжував стягувати кошти з Google LLC навіть за умови виконання зобовʼязання компанією та відновлення доступу до облікових записів “Царьграду”. ЄСПЛ наголосив на недобросовісності дій судового виконавця та експерта, який заключив неналежність доступу до облікових записів з огляду на відсутність функції монетизації. Відповідно до ЄСПЛ, “таке тлумачення фактично розширило сферу дії початкового судового рішення, яке вимагало лише відновлення доступу без будь-якого посилання на функції монетизації” (пункт 99 рішення). Суд визнав порушення статті 10 Конвенції щодо скарги компанії Google LLC.
Стаття 6 Конвенції
Компанії-відповідачі скаржилися, що російські суди не надали достатнього обґрунтування для розрахунку штрафів та вжиття заходів примусу проти Google Russia на основі штрафів, накладених на Google LLC. Це, на їх думку, порушувало вимоги статті 6 Конвенції, що гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Суд зазначив, що у поточній справі російські суди наклали штрафи на Google LLC за невидалення контенту з YouTube на основі сукупного доходу кількох організацій, (включаючи Google Ireland та Google Commerce Limited), не пояснивши сумісності цього підходу із загальним принципом законодавства про адміністративні правопорушення. Аналогічно, при стягненні коштів Google Russia для сплати штрафів Google LLC, національні суди не розʼяснили існування фактичних звʼязків між двома юридичними особами чи їхньою корпоративною структурою. Більше того, суди не адресували основний аргумент Google Russia про те, що, як окрема юридична особа, вона не може нести відповідальність за штрафи, накладені на Google LLC.
ЄСПЛ дійшов аналогічного висновку і у випадку цивільних проваджень щодо забезпечення доступу “Царьграду”: національні суди не надали належного обґрунтування для встановлення юрисдикції щодо спору, незважаючи на наявність чітких юрисдикційних положень у відповідних договорах. Суди також не врахували суттєвого факту, а саме відновлення доступу до облікових записів “Царьграду” після рішення апеляційного суду. У цьому випадку ЄСПЛ визнав порушення статті 6 Конвенції щодо всіх компаній-заявниць.
Окрема думка судді Павлі
Суддя Павлі, який в цілому підтримав рішення, відзначив, що ця справа є чи не першою, яка прямо зазначає про права та обовʼязки за статтею 10 Конвенції найбільших онлайн-платформ. Він зауважив, що у цьому випадку вони не можуть вважатися “простими посередниками” (як це було у справах щодо Delfi та Sanchez). “Вони діють не лише як “брамники” – обираючи, який контент дозволити або обмежити на своїх сервісах відповідно до своїх публічно заявлених або менш помітних політик, – але й через низку людських та дедалі більших алгоритмічних інструментів, які використовуються для курування, модерації або монетизації стороннього контенту” (пункт 8 думки). З огляду на це, Павлі визнав, що держави можуть накладати на основних провайдерів певні зобовʼязання щодо сприяння безпечному онлайн-середовищу та запобігання перетворенню їх платформ на канали для широкомасштабного поширення шкідливого контенту. Втім, Павлі заявив, що поточна справа цілком підпадає під категорію цензури, враховуючи примус приватних провайдерів послуг з боку держави здійснювати контроль та цензуру висловлювань, захищених Конвенцією.
Щодо зупинення облікових записів “Царьграду”, Павлі заявив, що саме нездатність національних судів будь-яким змістовним чином проаналізувати права компаній-заявників як провайдерів великої онлайн-платформи або права “Царьграду” як користувача, гарантовані статтею 10, а також їхня нездатність надати відповідні та достатні причини прийняття власного рішення зробили втручання таким, що не задовольняє критерій необхідності у демократичному суспільстві. Окрім того, Павлі звернув увагу на те, що російське законодавство здебільшого не містило конкретних вимог до великих провайдерів онлайн-платформ щодо надання своїм користувачам належної правової процедури при застосуванні та підтримці обмежень надання їх послуг. Такий підхід є відмінним від підходів DSA, який встановлює низку загальних та індивідуальних запобіжників для прав користувачів, зокрема щодо видалення користувацького контенту, призупинення або закриття облікових записів, вимкнення певних функцій, таких як монетизація. Павлі зауважив, що справи щодо конфліктуючих інтересів приватних онлайн-платформ та їхніх користувачів є тільки питанням часу у майбутній практиці ЄСПЛ. “Суд буде покликаний оцінити, чи можна віднести основні онлайн-платформи, важливі для вільного потоку інформації в наших суспільствах, до тих публічних просторів, до яких кожен повинен мати безперешкодний доступ” (пункт 16 думки).
Значення рішення
Це рішення безумовно слугує позитивним прецедентом у практиці ЄСПЛ. Суд вкотре (Novaya Gazeta and Others v Russia) наголосив на неправомірності блокування українських наративів у контексті війни – висвітлення воєнних подій є питанням суспільного інтересу в глобальному контексті. ЄСПЛ підкреслив потребу у чітких та належних формулюваннях законодавчих положень, які дозволяють будь-яке обмеження діяльності вебсайтів, для їх відповідності критерію передбачуваності законом. Ця вимога є актуальною для чинного українського законодавства у розрізі дебатів про правомірність застосування санкцій як інструменту блокування сайтів.
Поточна справа також свідчить про необхідність чіткого визначення кола юридичних осіб, залучених до провадження, а також встановлення характеру їх взаємовідносин та афілійованості для належного розподілу відповідальності та правозастосування. З огляду на те, що одним з основних питань при розгляді справ проти великих техкомпаній є юрисдикційне, національні законодавці мають звернути значну увагу на його коректне вирішення перед прийняттям будь-яких рішень проти провайдерів відповідних платформ.
Крім того, ЄСПЛ дійшов до висновків, які наразі є актуальними для українських законотворців у контексті роботи над законодавством щодо регулювання платформ – наприклад, проєкту закону щодо імплементації положень Акту про цифрові послуги (надалі – DSA) та законопроектів, схожих до №11115. Так, ЄСПЛ наголосив, що механізм розрахунку санкцій, які можуть накладатися на платформи, повинен враховувати характер та обсяг правопорушення. При цьому принципи пропорційності та справедливості для розрахунку штрафних санкцій повинні застосовуватися навіть у випадку залученості до провадження техгігантів.
Ба більше ЄСПЛ чи не вперше відійшов від усталеного підходу справи Delfi AS v Estonia – який зобовʼязував платформи на модерацію контенту, наголосивши, що постійне курування та моніторинг контенту створює додатковий охолоджуючий ефект на платформи. Насамкінець, ця справа підняла питання щодо обовʼязкової законодавчої наявності чіткого ряду зобовʼязань платформ у контексті курування контенту, які вимагаються DSA.