21 січня 2022 року коаліція з 16 громадських організацій, медіа та експертів (включно з Цифролабою), очолювана міжнародною неурядовою організацією Артикль 19 надіслала до Великої Палати Європейського суду з прав людини amicus curiae-висновок у справі Hurbain v Belgium щодо права на забуття.
Суть справи
Раніше ми вже аналізували цю справу. Вона стосувалася статті бельгійської газети Le Soirі про ДТП, що призвело до смерті двох людей і травм ще трьох, та було спричинене паном Г. Статтю опублікували у 1994 році у друкованому виданні, а у 2008 році розсмістили в онлайн-архіві цього медіа.
У 2006 році пана Г, який спричнив ДТП реабілітували, а у 2010-му він звернувся до головного редактора газети з вимогою видалити статтю з медіаархіву або видалити звідти його ім’я. Національні суди наказали редакторові анонімізувати ім’я пана Г в статті.
ЄСПЛ підтримав рішення національних судів, зокрема наголосивши, що пан Г не був публічною особою, а кожна засуджена особа повинна мати можливість перебудувати своє життя без наголосу на її минулих помилках. Втім, один із суддів Даріан Павлі не погодився із рішенням більшості, та додав до рішення окрему думку. Рішення, на думку фахівців, зокрема судді Павлі, достатньо серйозно обмежувало право на свободу вираження поглядів, оскільки втручалося до цілісності новинних архівів. Крім того, підтримка цього підходу Судом могла б, фактично, дозволити переписування історії. Справа наразі перебуває на перегляді Великої Палати, слухання по ній відбуватимуться у березні 2022 року.
Висновки коаліції
У своєму висновку, наданому Судові, коаліція наголошує на важливості медіаархівів для журналістики, історичних та наукових досліджень. Учасники коаліції застерігають від надмірного розширення застосування права на забуття на архіви медіа, що первинно стосувалося пошукових сервісів, оскільки це може призвести до обмеження розслідувальної роботи журналістів та інших акторів, що виконують роль сторожових псів, а також до надмірної кількості запитів на видалення інформації.
Автори висновку також запропонували переглянути критерії, що застосовуються Судом для балансування прав на свободу вираження поглядів та на приватність у подібних справах.
Серед запропонованих критеріїв – врахування ступеню завданої шкоди особі від доступності контенту, аналіз важливості матеріалів у медіа у світлі часу, що пройшов від моменту публікації, та надання належної ваги публічному інтересу громадськості в отриманні доступу до інформації.
З повним текстом висновку можна ознайомитися за посиланням.