30 жовтня 2021 року Президент України затвердив чотири укази про накладення санкцій на фізичних та юридичних осіб (№556/2021, 557/2021, 558/2021 та 559/2021). Указ №556/2021 вкотре накладає санкції у вигляді “заборони Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів”.
Цього разу під блокування потрапили російські ТОВ «Група АйБі Сервіс», «Група АйБі ТДС», «Активне навчання», «Траст» та ще п’ять компаній, чия діяльність була спрямована на виявлення кібератак та захист інтелектуальної власності в мережі. Всього указом заблоковано один вебсайт, сторінки групи компаній у шести соціальних медіа і три адреси електронні пошти.
Що нового у серії блокувань?
Вже не вперше, окрім заборони доступу до вебсайтів та субдоменів, санкції передбачають також блокування сторінок у соціальних мережах (Facebook, Twitter, Instagram, Youtube) та Telegram. Нововведенням у переліку санкцій є заборона доступу до електронних пошт; втім, технічна можливість Інтернет-провайдерів втілити у життя є сумнівною. Згадані заходи вкотре впроваджені шляхом застосування пункту “інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції»”.
«Провайдери можуть ефективно блокувати конкретні email-адреси лише в трьох випадках:
- Блокувати увесь поштовий трафік, що ефективно розорить цього провайдера.
- Якщо провайдер якимось способом нав’язав користувачу свій кореневий сертифікат та має доступ до усього зашифрованого трафіку. Тоді у користувача набагато більші проблеми.
- Якщо Інтернет-провайдери водночас виконують роль поштових сервісів. В Україні це, на щастя, практично не поширено.
Загалом, ідея заблокувати конкретні електронні поштові адреси на рівні країни видається маразмом,» – коментує експерт Цифролаби Вадим Гудима.
Цифролаба продовжує моніторити ситуацію щодо обмеження доступу до веб-сайтів за санкційним законодавством та вкотре наголошує, що накладення санкцій не має суперечити нормам Закону України “Про санкції”, а саме принципам законності, прозорості, ефективності та відповідності мети накладення санкцій.
Будь-яке подальше використання санкційних інструментів для блокування сайтів потребує належного законодавчого врегулювання, з урахуванням принципу пропорційності та міжнародних стандартів у сфері захисту свободи вираження поглядів.