Конвенція про штучний інтелект: (no) way to go?

Тривалі перемовини довкола тексту Рамкової конвенції про штучний інтелект у межах Ради Європи нарешті завершилися. 17 травня 2024 року Комітет міністрів офіційно проголосував за фіналізовану версію і оприлюднив її на власному вебсайті, тим самим відкривши документ для підписання державами. 

Багато урядових та неурядових інституцій висловили суттєве занепокоєння щодо остаточного тексту Рамкової конвенції. Наприклад, Парламентська асамблея Ради Європи наголосила, що відсутність приватного сектору серед сфери дії документу є заниженням стандартів у сфері прав людини. Спеціальний репортер ООН щодо захисту довкілля у своєму листі підкреслив, що відсутність питань національної безпеки і положень щодо захисту довкілля та охорони  здоровʼя суттєво применшує вагу і значимість документа для прав людини. Подібну позицію висловили і міжнародні правозахисники.

Нагадаємо, що численні звернення щодо розширення сфери дії Рамкової конвенції раніше публікували представники громадянського суспільства, академічної спільноти, незалежні експерти у сфері ШІ. Коротко про зміст документа можна прочитати тут.

Що робити громадянському суспільству у таких обставинах?

  • Заохочувати держави ратифікувати Рамкову конвенцію з декларацією про її застосовність до приватного сектору та питань національної безпеки. Для України ратифікація міжнародного договору із його застосовністю до таких сфер не є загрозою в контексті війни. Перш за все, тому що усі правові заходи, впроваджені під час збройного конфлікту охоплюється питанням національної оборони. А воно однозначно виключене зі сфери дії договору. По-друге, Україна вже має повідомлення про відступ від численних міжнародних договорів у сфері прав людини. Оскільки Рамкова конвенція є своєрідним «факультативним» документом, чинні відступи все ще матимуть юридичну силу.
  • Адвокувати за створення посиленого регулювання на національних рівнях, а також розробку факультативних протоколів до Рамкової конвенції, які дозволять більш точково і деталізовано врегулювати конкретні питання (на кшталт генеративного штучного інтелекту, дезінформації, захисту довкілля тощо).
  • Застерігати міжнародну спільноту від прийняття подібних нечітких та надміру загальних документів і вважати Рамкову конвенцію скоріше поганим прецедентом з точки зору якості її юридичної техніки, а також розмитих формулювань.