15 червня 2021 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі Melike v Turkey. Заявниця, яка працювала прибиральницею у місцевому управлінні освіти у місті Адана, стверджувала, що її звільнили з роботи за лайки під кількома дописами у Facebook, що є порушенням статті 10 Конвенції.
Що зробила заявниця?
Дисциплінарна комісія, що уповноважена розглядати відповідні спори серед працівників сфери освіти, вирішила розірвати з заявницею контракт. Причиною стало порушення колективного договору через заподіяння погроз, фізичного чи сексуального насильства іншим людям та порушення спокою на роботі з ідеологічних чи політичних причин.
Порушенням на думку дисциплінароної комісії стало те, що заявниця поставила лайки під двома дописами та коментарями у Facebook.
У першому з них йшлося про вбивство голови адвокатської ради міста Діярбакір, а до представників турецької влади, звинувачених у затриманні журналістів та репресіях проти курдів, застосували епітет “фашисти”. Він також містив заклик: “Навіть якщо ви вбиватимете, навіть якщо ви затримуватимете, ми не здамося, ми не замовкнемо, ми не відступимо. Вулиці та площі ‒ наші. Мученики ‒ безсмертні”. Допис зібрав 6 лайків та один коментар.
У другому допис йшлося про зміни, які відбувалися із суспільством при правлінні різних політичних партій. Так, на думку автора посту, при СНР (нині ‒ головна опозиційна партія) діти пили пиво, а при АКР (нині ‒ керівна партія) вчителі та імами ґвалтують своїх студенток. Допис зібрав 14 лайків.
У першому коментарі містилася фотографія людей з підписом “поширте цю картинку” та коментар до неї: “Незважаючи на снігопад, люди йдуть до Суру. Якщо ти не можеш підтримати це інакше, то пошир цей допис”. Другий коментар також складався з фотографії одного релігійного лідера з його цитатою “Якщо б жінок не існувало, то чоловіки легше б потрапляли до раю” та коментаря “Брудний покидьку, ти народився від віслюка, безмозкий дурню?”.
Що відбулося далі?
Заявниця подала апеляцію на це рішення до Трудового трибуналу в місті Адана. Трибунал зазначив, що хоча контент не містив погроз та не свідчив про застосування насильства заявницею, він ображав вчителів та його могли помітити учні школи або їхні батьки. З цієї причини, він не захищається свободою вираження поглядів, а тому спричинив порушення спокою на роботі.
Апеляційний та касаційний суди відхилили її аргументи про те, що жоден з учителів чи учнів не заявив про шкоду від її дій, а використання лайків є елементом свободи вираження поглядів. Конституційний суд визнав її скаргу неприйнятною.
Туреччина також спробувала оскаржити можливість ЄСПЛ розглядати цю справу через те, що заявниця не вичерпала національних засобів захисту і що національні суди належно розглянули її справу, але Суд визнав скаргу прийнятною.
Що сказав Страсбурзький суд?
ЄСПЛ наголосив, що захист положеннями статті 10 Конвенції поширюється і на професійну сферу, причому не лише у випадках, які регулюються публічним правом, а й у випадках, коли особа працює на державу за приватно-правовим договором. При цьому, до позитивних обов’язків держави у випадках, коли звільнення відбувається через порушення колективного договору, належить гарантія та захист її права на свободу вираження поглядів. З огляду на це, Суд вирішує зупинитися на аналізі того, наскільки санкція, накладена на заявницю, була пропорційною, а причини її застосування ‒ належно та достатньо обґрунтованими.
Судді зазначили, що хоча обов’язок належно виконувати умови трудового договору не означає вимоги абсолютної лояльності до роботодавця, його дотримання може призвести до того, що окремі висловлювання, легітимні в інших контекстах, не вважатимуться такими у робочому контексті. Також вони вказали, що рівень вимог щодо лояльності держслужбовців та законтрактованих працівників є різним.
Втім, у рамках цієї справи національні суди не провели достатньо глибокого аналізу висловлювань та їх протиправності. Так, на думку Суду, контент лайкнутих постів та коментарів стосується злісної критики практик органів влади, закликів проти них протестувати, засудження практик насильства у організаціях, підконтрольних державі, та гірку реакцію на сексистські коментарі релігійних осіб. Всі ці теми є предметом публічного обговорення, а отже підлягають підвищеному захисту положеннями Конвенції.
У п. 44 рішення Cуд окремо зазначив, що “використання лайків у соціальних медіа, яке слід розглядати як спосіб виявлення зацікавленості до контенту або його підтримки, є звичною та популярною формою використання свободи вираження поглядів”. Суд вкотре наголосив і на перевагах Інтернету як джерела отримання інформації, і на його небезпеках, пов’язаних зі швидким поширенням шкідливого контенту в онлайні, та перейшов до вже звичного аналізу впливу посту на аудиторію.
Щодо її дій, Суд у п. 51 рішення вказав таке: “Cтавлення “лайку” в соціальній мережі не може прирівнюватися до поширення контенту, адже “лайк” виражає симпатію до певного контенту, а не активне бажання його поширювати”. ЄСПЛ окремо наголосив, що контент, за який заявницю було звільнено, зібрав незначну кількість лайків та поширень, а природа її роботи означала, що її дії загалом не могли мати значного впливу на вчителів, батьків чи учнів.
Ба більше, турецькі органи влади навіть не спробували у своїх рішеннях зазначити чи встановити факт того, чи хтось із таких вчителів, батьків чи учнів помітив дії прибиральниці у соцмережі протягом 9 місяців, що пройшли між її діями в Інтернеті та початком дисциплінарного провадження. Вони також не спробували встановити, як лайк міг спричинити негативні наслідки у місці її роботи.
З огляду на ці фактори, ЄСПЛ сказав, що причини прийняття відповідного рішення про звільнення турецькими судами не були належними та достатніми, а застосована санкція ‒ звільнення ‒ непропорційною. Саме тому права заявниці на свободу вираження поглядів за статтею 10 Конвенції були порушені.
Як це рішення може вплинути на цифрові права?
ЄСПЛ продовжив наголошувати на тому, що критично необхідним елементом при притягненні до відповідальності за поширення дописів у Інтернеті є потреба аналізувати аудиторію контенту та його здатність спричинити негативні наслідки. Якщо національні суди такий аналіз не здійснюватимуть, то відповідні рішення, найпевніше, визнаватимуться такими, що порушують вимоги Європейської конвенції. Українським судам, які в багатьох випадках просто стверджують, що контент у Інтернеті поширюється на невизначене коло користувачів, вкотре варто до цього прислухатися.
Для загального розвитку практики захисту цифрових прав є позиція Суду щодо лайків. Це перше рішення, пов’язане з ними, і Суд чітко розмежував лайки від поширень як дію, яка просто сприяє висловленню симпатії до певного контенту. Лайк є формою вираження поглядів, яка захищається статтею 10 Конвенції, і яка не свідчить про активне бажання поширювати контент. Це рішення може в подальшому суттєво захистити користувачів від репресивних практик, що виринають у різноманітних державах-членах Ради Європи.