Європейський суд з прав людини продовжує свою роботу попри карантин та Covid-19 і 26 березня 2020 року опублікував рішення у справі Пендов проти Болгарії (Pendov v Bulgaria). Рішення є цікавим розвитком практики ЄСПЛ у сфері цифрових прав, оскільки суд вперше аналізував те, наскільки вилучення серверів у користувача може порушувати його право на свободу вираження поглядів. Попередні ж справи суду переважно обмежувалися аналізом вилучення інформації з серверів на предмет відповідності статті 8 Конвенції (зокрема, у справі Берн Ларсен Холдинг АС та інші проти Норвегії (Bernh Larsen Holding AS v Norway)).
Деталі справи
У межах кримінального провадження, яке велося проти третіх осіб щодо порушення авторських прав, у заявника вилучили сервер, на якому містилася як книга, що була об’єктом провадження, так і низка сайтів. Один з цих сайтів адмініструвався заявником та стосувався аніме. Пан Пендов кілька разів звертався до прокуратури з проханням повернути сервер, оскільки на ньому розміщувалися низка сайтів та об’єктів авторського права, а інформацію, що стосувалася провадження, можна легко вилучити без вилучення серверу.
Він також вказав на те, що це призводить до припинення роботи його сайту, що завдає йому фінансових та репутаційних збитків. Заявник зміг частково відновити його функціонал на іншому сервері, однак низка частин сайту, зокрема чат та фотохостинг, не працювали. Через відсутність повноцінного робочого функціоналу протягом понад півроку, сайт втратив популярність. Втім, прокуратура повернула сервер на його запит лише через 7 місяців.
Суд розглядав цю справу на предмет порушень статті 8 (право на повагу до приватного життя), 10 (право на свободу вираження поглядів) та статті 1 Протоколу І (право на власність) Європейської конвенції з прав людини.
Суд відхилив скаргу за статтею 8 щодо незаконності вилучення серверу через сплив 6-місячного строку подання заяв до Страсбургу, а скаргу за аналаогічною статтею щодо вилучення кореспонденції, що зберігалася на цьому сервері – через те, що заявник не вичерпав усі національні засоби захисту перед зверненням до ЄСПЛ. У той же час, ЄСПЛ віднайшов порушення права на власність.
На думку суду, утримання серверу було непропорційним – інформацію, потрібну для провадження, можна було скопіювати без вилучення серверу, адже там містилася інформація, важлива для професійної діяльності заявника, прокурори «загубили» сервер, коли переміщували його між двома різними відділами прокуратури і в певний момент не знали, де він.
Чому це рішення важливе для розвитку сфери цифрових прав?
Суд вперше у своїй практиці визнав, що таке вилучення може становити втручання у статтю 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів) та віднайшов порушення цієї статті. Так, ЄСПЛ вкотре наголосив, що захисту Конвенції підлягає не лише зміст, а й засоби поширення поглядів. Сайт заявника, що присвячений японській аніме-культурі, визнали саме таким засобом, що підлягає захисту, а утримання прокуратурою серверів, на яких він розміщувався, і даних на цьому сервері – втручанням у права заявника.
Аналізуючи пропорційність втручання у права заявника, Суд відзначив, що сервер просто перебував у органів прокуратури до того моменту, доки заявник не отримав його назад, і щодо нього не проводилося жодних процесуальних дій. Суд не взяв до уваги факт відсутності інших санкцій щодо пана Пендова, а також те, що його сайт був проявом творчої свободи вираження поглядів, оскільки в будь-якому випадку факт вилучення сервера не виявився необхідним для провадження у справі. Зважаючи також і на відсутність реакції прокуратури на звернення щодо повернення сервера, ЄСПЛ встановив порушення свободи вираження поглядів заявника, який не міг повноцінно користуватися власним сайтом.
Досвід України
В Україні також існує проблемна тенденція вилучення носіїв інформації як доказів у кримінальному провадженні замість вилучення інформації, що насправді має доказову вагу. Напочатку 2020 року народні депутати подали Проект Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України (щодо вдосконалення порядку застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження).
Якщо його приймуть,, в межах процесуальних заходів з тимчасового доступу до речей та документів, доступ надаватиметься лише для вилучення інформації, що міститься на серверах чи іншому «залізі». Вилучення «заліза» дозволятиметься лише у разі, якщо буде доведено, що без вилучення існує ризик знищення інформації.