2 вересня 2021 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі Sanchez v France.
10 років тому під постом французького політика Жульєна Санчеза з’явилися коментарі з мовою ворожнечі стосовно мусульман. За рішенням Кримінального Суд і коментатори, і автор посту мали сплатити штраф у розмірі 4 000 євро (а також додатковий штраф у розмірі 1 000 євро як відшкодування моральної шкоди). Після цього Санчез поскаржився, що притягнення до відповідальності за чужі негативні коментарі на його сторінці у Facebook, становить порушення статті 10 Конвенції.
Втім, ЄСПЛ підтримав рішення національних судів (хоч і не одностайно). Чи означає це, що ми повинні відповідати за будь-які коментарі, що публікуються у нас на сторінках? Фактично, так. Цим прецедентом ЄСПЛ не лише продовжив лінію відмови від розмежування посередників за статусом та застосовними стандартами відповідальності, а й нівелював роль відповідальності авторів коментарів як альтернативи відповідальності посередника.
Про які коментарі йдеться?
Жульєн Санчез, що згодом став мером міста Бокер та президентом партійної групи Національного Фронту (НФ) в Окситанії, на момент подання заяви балотувався до парламенту від НФ у місті Нім.
24 жовтня 2011 року Санчез опублікував на своїй загальнодоступній сторінці у Facebook допис про одного зі своїх опонентів: “Хоча НФ запустив свій новий національний веб-сайт у запланований час, подумайте про члена Європейського парламенту від міста Нім, чий сайт, що мав бути запущений сьогодні, відображає на своїй сторінці зловісний потрійний нуль…”.
Політик особисто адміністрував власну сторінку. У той же день, один із користувачів S.B. написав наступний коментар: “Ця велика людина перетворила Нім на Алжир, немає жодної вулиці без магазину кебабу та мечеті; панують наркодилери та повії, не дивно, що він обрав Брюссель, столицю нового світового порядку шаріату. … Дякую [F.] та поцілунки Лейлі ([L.]) … Нарешті, блог, що змінює наше життя …”. Ще один користувач (L.R.) написав: “Кальянні бари всюди в центрі міста та ще й сховані … Ось, що таке Нім, так зване римське місто. … Торгівля наркотиками, якою керують мусульмани на вулиці, що триває багато років … з камерами на вулиці …”.
Наступного дня партнерка опонента Санчеза L.T. (про яку теж йшлося у пості), дізналася про коментарі. Кваліфікувавши образи як расистські, вона пішла до одного з коментаторів (S.B.), якого знала особисто, та вимагала видалення коментарів, що він одразу й зробив. Як заявляв пізніше коментатор, він не знав, що його коментарі на стіні політика публічні та загальнодоступні.
Яким було провадження в національних судах?
26 жовтня 2011 року, на вимогу L.T, прокурор міста Нім подав скаргу проти Санчеза та двох коментаторів щодо коментарів, опублікованих на Facebook-сторінці політика.
27 жовтня Санчез розмістив допис на своїй сторінці, закликавши користувачів “моніторити зміст [своїх] коментарів”, проте не здійснив жодних дій щодо вже опублікованих коментарів.
Під час слухання справи жандарми підтвердили, що коментарі стосувалися партнерки опонента Санчеза і що після вимог, їх одразу видалили, на відміну від дописів другого коментатора L.R.
Той, зі свого боку, зазначив, що він видалив свої коментарі, у яких опонент (F.P.) міг би впізнати себе, та не мав наміру спрямовувати свої коментарі проти його партнерки.
Санчез на слуханні зауважив, що постійно моніторив свою сторінку, проте не мав часу переглядати коментарі, оскільки балотувався до парламенту та мав багато друзів у соціальній мережі.
Він дізнався про коментарі лише коли його викликали до жандармерії. Там Санчез вказав, що готовий видалити у будь-яку хвилину, якщо такого вимагатиме суд. Заявник повідомив, що знав авторів коментарів як активістів партії, яку він представляв. Він також наголошував, що ніколи не демонстрував щодо людей своїх расистських поглядів, а дії L.T. (яка подала до суду) були спрямовані на дестабілізацію його виборчої кампанії.
Коментаторів та Санчеза викликали до кримінального суду. Їх звинувачували у тому, що коментарі містили розпалювання ненависті або насильства стосовно групи людей, зокрема L.T., через їх походження або належність/неналежність до певної етнічної групи, нації, раси чи релігії.
За рішенням Кримінального суду Німу усіх трьох визнали винуватими та наклали на них штраф у розмірі 4 000 євро. На Санчеза та коментатора, який знав L.T. особисто, суд наклав додатковий штраф у розмірі 1 000 євро як відшкодування їй моральної шкоди.
Щодо змісту коментарів, то суд зазначив, що вони стосуються виключної групи осіб, а їх значення можна розцінювати як пряме або приховане неприйняття мусульман.
Щодо відповідальності Санчеза, то суд відхилив його зауваження про те, що неможливо постійно моніторити свою сторінку. Суд вказав, що заявник через його політичну діяльність мав знати, що його допис викличе полеміку, тому він мав постійно моніторити сторінку. Через відсутність негайних дій з боку заявника, його визнали винуватим як головного автора допису.
Санчез та S.B. подали апеляцію, проте останній згодом відмовився від своєї скарги. Апеляційний суд підтримав рішення першої інстанції, зменшивши штраф до 3 000 євро, відшкодування моральної шкоди. Суд зауважив, що вираз “поцілунки Лейлі”, що відноситься до L.T. та асоціюється з F.P., є провокацією до ненависті або жорстокості щодо L.T. через її належність до мусульманської громади виключно через її ім’я.
Також, суд наголосив, що заявник свідомо зробив стіну публічною, та знав, що користувачі можуть залишати на ній коментарі:
“… що завдяки такому добровільному підходу він [заявник] став відповідальним за зміст опублікованих коментарів; що його статус політичного діяча вимагав від нього бути більш пильним; що він не може стверджувати, що йому не було відомо про коментарі, опубліковані на його сайті 24 жовтня, хоча він сказав під час розслідування про щоденний моніторинг; що він, однак, не відкликав зазначені коментарі, які [S.B.] видалив самостійно; … що він, як справедливо встановив суд, не може вважатися особою, що негайно поклала край розповсюдженню оспорюваних ремарок”.
Касаційна інстанція залишила рішення без змін.
Позиція ЄСПЛ
Передовсім Суд визнав, що втручання у свободу вираження поглядів заявника відбулося через звинувачення у вчиненні протиправного діяння. Це втручання зі сторони держави було “передбачуване законом” з огляду на те, що політика звинуватили на основі національного законодавства, що попередньо було визнано передбачуваним, а сам заявник не оскаржував цього. Суд також визнав наявність легітимної мети ‒ захист прав або репутації інших осіб. Після цього ЄСПЛ перейшов до аналізу необхідності втручання у демократичному суспільстві.
ЄСПЛ в рамках аналізу необхідності втручання продовжив застосовувати стандарти, розроблені у Delfi AS v Estonia та розглядав такі фактори:
- контекст коментарів;
- заходи, які застосував заявник для видалення вже опублікованих коментарів;
- можливість відповідальності безпосередніх авторів коментарів;
- наслідки національних проваджень для заявника.
Стосовно контексту коментарів, то ЄСПЛ зазначив, що коментарі, опубліковані на Facebook-сторінці заявника, за своєю природою були явно неправомірними. ЄСПЛ погодився з національними судами стосовно того, що прирівнювання людей мусульманської віри до “дилерів та повій” та “гидоту, що продає наркотики на вулицях” за своїм значенням збільшує почуття ненависті або ворожості до мусульман. Суд відхилив аргументи заявника щодо того, що L.T. не можна було ідентифікувати у коментарях S.B., зауваживши, що власне формулювання вже асоціюється з L.T.
Говорячи про виборчий контекст, Суд підкреслив, що в демократичному суспільстві принципово захищати свободу політичних дебатів, а політичний дискурс не може бути обмежений без вагомих причин. Водночас, у демократичних суспільствах може вважатися необхідним санкціонувати або навіть запобігати всім формам вираження, які поширюють, заохочують, пропагують або виправдовують ненависть на основі нетерпимості (включаючи релігійну нетерпимість), якщо дотримано всіх умов та формальностей.
Беручи до уваги загальнодоступність коментарів у соціальній мережі, Суд вказав, що переваги свободи вираження поглядів несуть за собою ризики явно неправомірних зауважень, зокрема, ненависних або насильницьких висловлювань.
У параграфі 87 рішення Суд підкреслив: “однак у контексті виборів, якщо політичні сторони мають користуватися широкою свободою вираження поглядів, щоб спробувати переконати своїх виборців, у разі расистських чи ксенофобних висловлювань такий контекст сприяє розпалюванню ненависті та нетерпимості, оскільки в силу обставин, позиції кандидатів на вибори стають жорсткішими, а гасла чи стереотипні формули набувають пріоритету над розумними аргументами”.
Тому Суд визнав, що коментарі у даній справі заохочували розпалювання ненависті та насилля проти особи через її приналежність до релігії, яка не може бути замаскована або мінімізована виборчим контекстом. Суд підкреслює, що розпалювання ненависті та ворожнечі не обмежується лише закликами до насильства.
У випадку зловживання свободою вираження поглядів висміювання певних груп, образа їх релігійних переконань вже є суттєвою умовою, щоб органи влади вживали заходів для захисту та безпеки вразливих груп населення від безвідповідального використання свободи вираження поглядів.
Щодо відповідальності заявника, ЄСПЛ зазначив, що коментарі були частиною політичних дебатів. Допоки Суд дозволяє будь-яке вираження свободи поглядів, пов’язане з політичними дебатами, ЄСПЛ водночас закликає боротися з расовою дискримінацією у всіх її формах і проявах. Тому позиція заявника як обраного кандидата не може розглядатися як обставина, що пом’якшує його відповідальність.
За параграфом 90 рішення, “крім того, Суд зазначає, що заявника не критикували за реалізацію його права на свободу вираження поглядів, зокрема в політичних дебатах, а радше за його відсутність пильності та реакції на певні коментарі, опубліковані на сторінці свого облікового запису Facebook”.
Щодо поведінки заявника після публікації коментарів, ЄСПЛ погодився з рішенням національних судів та відхилив доводи пана Санчеза щодо відсутності змоги та часу моніторити коментарі. Суд відзначив, що сторінка у Facebook була загальнодоступною, а сам заявник повинен був очікувати коментарів різного характеру від понад 1800 друзів.
Більше того, факт втручання L.T. та видалення коментарів S.B. менше ніж за 24 години після їх розміщення свідчить про те, що заявник мав змогу відреагувати на публікації ще швидше. Крім того, Суд зауважив, що коментарі L.R. були все ще доступні протягом 6 тижнів з дня їх публікації, а сам заявник на наступний день після розміщення оригінального допису розмістив у себе на сторінці допис з закликом слідкувати за змістом коментарів.
На думку ЄСПЛ, існує також спільна відповідальність власника облікового запису в соціальній мережі та оператора останньої: і у цьому аспекті умови надання послуг Facebook встановлювали заборону мови ворожнечі, про що заявник мав знати.
ЄСПЛ також зауважив, що всі автори коментарів були ідентифіковані. Тим не менш, за національним законодавством, відповідальність покладається на заявника, оскільки саме він є власником стіни на власній Facebook-сторінці. Для Суду видається легітимним, що завдяки цьому на заявника покладаються певні обов’язки, як-от обмеження доступу до контенту на сторінці. Щодо проваджень проти заявника Суд вказав, що накладені санкції були пропорційними, а причини ‒ обґрунтованими.
Таким чином, ЄСПЛ не знайшов порушення статті 10 Конвенції, оскільки засудження заявника за неспроможність негайно видалити очевидно протиправні коментарі, опубліковані третіми сторонами на сторінці його облікового запису в Facebook, було необхідним у демократичному суспільстві.
Вплив рішення на цифрові права
Як і у випадку з рішенням Jezior v Poland, ЄСПЛ продовжує застосовувати стандарти, напрацьовані у Delfi AS v Estonia та визнавати відповідальність власників акаунтів у соцмережах за контент, розміщений третіми особами, адже саме власники сторінок мають змогу моніторити будь-який контент, що публікується. Суд також повторив свою позицію щодо потреби негайно обмежувати доступ до очевидно протиправного контенту, яким є мова ворожнечі.
Цікавою є позиція Суду щодо відповідальності власне авторів коментарів як альтернативі відповідальності власника сторінки. ЄСПЛ не знайшов порушення статті 10 Конвенції, оскільки сторінка з коментарями була загальнодоступною, а заявник повинен був знати про їх очевидну протиправність.
Чи означає це тоді, що вибір особи стосовно обмеження/необмеження доступу до її облікового запису впливатиме на відповідальність, незалежно від відповідальності авторів протиправних коментарів?
Позитивну відповідь надає суддя Мору-Вікстром у своїй окремій думці, критикуючи рішення ЄСПЛ. Суддя зазначає, що засудження особи через загальнодоступність її записів є як мінімум нерезонним, особливо зважаючи на публічність політика та велику кількість друзів у облікового запису.
Ба більше, “відповідальність власника веб-сайту перед публікою може бути прийнятна лише в тому випадку, якщо він знав про повідомлення до їх розміщення в Інтернеті, або якщо в іншому випадку він утримувався від негайних дій відкликати їх, як тільки йому стало відомо про них”.
Суддя не розуміє, яким чином було доведено, що пан Санчез міг знати про коментарі від S.B. та їх зміст, якщо протягом доби їх вже видалили. Саме тому вона наголошує на потребі у притягненні до відповідальності виключно авторів коментарів, які і були притягнені до відповідальності у цій справі.
Суддя також наголосила на ризику того, що з ухваленням цього рішення на власника акаунту в соцмережі покладається надтяжкий обов’язок контролю за акаунтом. Внаслідок цього, власники акаунтів матимуть тенденцію до видалення контенту як запобіжного заходу.
Не у всіх людей є можливість постійно моніторити свої сторінки у соціальних мережах. Чи означає це, що ми повинні відповідати за будь-які коментарі, що публікуються у нас на сторінках? Фактично, так. Цим прецедентом ЄСПЛ не лише продовжив лінію відмови від розмежування посередників за статусом та застосовними стандартами відповідальності, а й нівелював роль відповідальності авторів коментарів як альтернативи відповідальності посередника.
Тому тепер кожному варто бути обережним не лише щодо контенту, який він чи вона розміщує в своїх соцмережах, а й щодо коментарів ‒ адже одного дня відповідальність може наступити і для вас.