7 червня 2022 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі Patrício Monteiro Telo de Abreu v Portugal. Заявник скаржився, що його право на свободу вираження поглядів було порушено через неправомірне притягнення до відповідальності за публікацію карикатур у блозі, що зображували політикиню E.G. як свиноматку та натякали на її інтимний зв’язок із мером міста. На його думку, штраф за дифамацію порушував право на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції.
ЄСПЛ не погодився із рішенням національних судів, адже вони не проаналізували контексту політичної боротьби за владу в місті, щодо якої здійснювалась публікація сатиричних зображень. Крім того, коментарі заявника під карикатурами не містили стигматизації або дифамаційних ремарок щодо пані E.G. ЄСПЛ також підкреслив, відсутність аналізу обсягів поширення карикатур у блозі. Саме тому Суд визнав порушення статті 10 Конвенції щодо заявника.
Ця справа вкотре наголошує на потребі врахування статусу особи, що поширює інформацію в Інтернеті, та потребу оцінки аудиторії того чи іншого матеріалу задля оцінки шкоди. Водночас вона наголошує на потребі аналізу контексту сатиричних публікацій, особливо під час виборчого процесу. Рішення у цій справі може стати індикатором того, у якому контексті жарти над гендерними стереотипами можуть мати місце у сучасному суспільстві, та натякає на потенційну межу між правомірними висловлюваннями та гендерно-зумовленою дискримінацією.
Які зображення стали предметом оспорювання?
Заявник є членом політичної партії, а також радником її парламентської групи. Водночас коли відбувалися події у справі, заявник вів блог під назвою “Палата громад”, де й опублікував сатиричні зображення. Ці картинки були частиною серії, що публікувалась з 2007 року у місцевій газеті під заголовком “A Rondónia”, що пародіював мерію португальського міста Елваш. Втім, безпосередньо ці зображення не публікували в газеті раніше.
Блог містив три сатиричних зображення з відповідними підписами. На першій карикатурі, з назвою “Реконкіста” зображений білий осел, одягнений у костюм, та свиноматка з білявим волоссям у мереживних панчохах, підв’язках і на високих підборах, оточена свинями; всі розмахували мечами та прапорами. Нижче знаходився підпис, де заявник хвалив роботу художника А.С. “… Це саркастична та уїдлива критика нинішньої спільноти Елваша. Сподіваюся, вам сподобається і ніхто не буде ображатись”. Оголені свині носили пов’язки з абревіатурою мерії Рондонії.
Друга карикатура, “На пам’ять заморських ветеранів та невідомого солдата” містила тих самих персонажів, при цьому осел зображався з білявим волоссям, тримав зброю в одній руці та пляшку в іншій, і носив пов’язку з абревіатурою “СП” (Соціалістична партія). Картинку супроводжував підпис із таким змістом: “Цей блог, безумовно, є критичним, але хтось повинен сказати те, чого не говориться в інших місцях. Мета цього блогу – розповісти про «приховану сторону» історії про Алісу в країні чудес, яку нам нав’язує місцевий бюлетень”.
Нарешті, третя карикатура знову містила осла та свиноматку, зображених під заголовком “Продавець брухту”. Під картинкою заявник написав: “… Цього тижня я із задоволенням побачив, що розповсюджуються копії карикатури, яку я опублікував минулого тижня, а також дізнався, що в багатьох інших місцях люди друкували та розповсюджували ці чудові карикатури …”.
4 березня 2009 року пані E.G. подала кримінальну скаргу на дії заявника, автора карикатур та редактора газети, в якій вони публікувалися, через атаку на її честь та репутацію шляхом створення таких карикатур. Заявника було звинувачено у дифамації з обтяжуючими обставинами.
Що вирішили національні суди?
16 травня 2014 року окружний суд міста Елваш задовольнив скаргу проти заявника. Суд зазначив, що, зображаючи пані E.G. як свиноматку в панчохах та підв’язках, автор карикатури натякав на те, що E.G. є розпусною жінкою з компульсивною сексуальністю, адже такий наряд “… відповідає образу жінки з поганою репутацією” (п. 14 рішення). При цьому суд наголосив саме на візуальній мові, за допомогою якої було зображено пані E.G., а саме на стереотипних образах та кліше, за якими вгадується легковажна поведінка. Оскільки на карикатурі поряд зі свиноматкою також був зображений і осел – мер міста, карикатурист нібито натякнув на інтимні відносини між E.G. та мером.
Хоча суд визнав наявність політичної сатири та легітимної критики органів влади у карикатурах, зображення як форма оціночного судження все ж перейшли допустимі межі критики, адже зачепили приватність та репутацію пані E.G., натякаючи на погані манери. Було підтверджено той факт, що заявник, що критикував політичну діяльність героїв карикатур, видалив оскаржувані зображення як тільки дізнався про кримінальну скаргу. Водночас карикатури були опубліковані на блозі та розповсюджені серед великої кількості користувачів, що і порушило право на гідність пані E.G. З огляду на це окружний суд визнав порушення як з боку заявника, так і автора карикатур, наклавши на обох штраф у розмірі 1800 євро та 2925 євро відповідно. Крім того, вони зобов’язані сплатити компенсацію пані E.G. у розмірі 2500 євро.
Не погодившись із таким рішенням, заявник подав апеляцію. Він зауважив, що публікація трьох карикатур спрямована на висловлення політичної сатири, котра є частиною його права на свободу вираження поглядів та не може піддаватися кримінальному покаранню в демократичному суспільстві. Оскільки він не переступив межі дозволеної критики, санкції, накладені судом, є непропорційними.
Апеляційний суд відхилив доводи заявника та підтримав рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що право на свободу вираження поглядів та право на повагу до честі та гідності не є абсолютними, тому можуть піддаватися обмеженням. В більшості аргументів апеляційний суд дублював позицію окружного. Зображуючи пані E.G. як на карикатурі, було порушено право на повагу до її гідності, оскільки кожен читач міг сприйняти її як жінку легкої поведінки, якою можна скористатися. Натякаючи на інтимні відносини пані E.G. з мером, заявник зачепив і її право на приватність. “До того ж не було продемонстровано, що, публікуючи ці карикатури, відповідачі мали легітимні цілі, що [карикатури] мали будь-який інформаційний зміст, який би слугував демократичній політичній боротьбі між опозиційними політичними групами” (п. 21 рішення).
Позиція Європейського з суду з прав людини
Заявник стверджував, що його право на свободу вираження поглядів було порушено внаслідок неправомірного рішення сплатити штраф та компенсацію. Він визнав, що опублікував карикатури пані E.G. та мера у контексті політичного середовища міста Елваш, без будь-якого сексуального виміру життя пані E.G. Ба більше, він зазначив, що не лише вона, а всі члени місцевої виконавчої влади були представлені на карикатурі як свині, що супроводжували мера міста при відкритті численних пам’ятників. Позиція уряду зводилася до того, що пані E.G. була представлена на карикатурах у грубій формі, на основі гендерних стереотипів, що нині є неприйнятними та становлять дискримінацію жінки. Таке зображення не може бути виправдане жодним суспільним інтересом, а заявник не повинен був дозволяти собі такого навіть в контексті політичної боротьби.
Передовсім Суд визнав, що засудження заявника за публікацію зображень є втручанням у його право на свободу вираження поглядів. Після цього ЄСПЛ перейшов до аналізу трьох основних критеріїв для визнання порушення статті 10 Конвенції. Суд визнав, що втручання було передбачене законом та мало легітимну мету захисту репутації або прав інших осіб, оскільки ці критерії не оспорювалися сторонами. Після цього Суд перейшов до аналізу критерію необхідності втручання у демократичному суспільстві.
Звертаючись до загальних принципів, ЄСПЛ зауважив, що межі допустимої критики стосовно публічної особи чи політичної партії, є набагато ширшими, ніж щодо звичайної людини. Будь-який політичний діяч має право на захист своєї репутації, але воно повинне балансуватися інтересами вільної дискусії з політичних питань. Суд наголосив, що при балансуванні права на репутацію та свободи вираження поглядів до уваги береться низка критеріїв, висловлених у справі Couderc and Hachette Filipacchi Associés v France. Найрелевантнішими з-поміж критеріїв для цієї справи були предмет публікації, статус особи, про яку йдеться, контент, форма та наслідки публікації, а також суворість накладених санкцій.
ЄСПЛ також звернув увагу на блоги та соцмережі, що лише полегшили доступ до публічних новин. “Однак, якщо можливість висловлюватися в Інтернеті для окремих осіб є безпрецедентним інструментом для реалізації свободи вираження поглядів, переваги використання Інтернету супроводжуються низкою ризиків – зокрема, поширення, як ніколи раніше у світі, явно протиправних висловлювань, зокрема дифамаційних, мови ворожнечі та закликів до насильства, завдяки важливій ролі, яку відіграють пошукові системи” (п. 38 рішення).
Звертаючись до фактів даної справи, ЄСПЛ погодився з національними судами у тому, що карикатури були політичною сатирою. Проте через свою особливу форму, сатира як форма свободи мистецького вираження поглядів природньо спрямована на провокацію та схвилювання читачів через перебільшення або спотворення реальності. Тому будь-яке втручання в таку свободу має бути ретельно проаналізоване.
При цьому ЄСПЛ не погодився з думкою національних судів стосовно того, що карикатури перейшли межі допустимої критики, зображуючи пані E.G. як жінку легкої поведінки. Допоки суди оцінювали лише зображення, вони не проаналізували контекст, в якому карикатури були опубліковані. По-перше, три карикатури вже були опубліковані в рамках серії малюнків художника А.С., що висміював місцеве політичне життя в місті Елваш. По-друге, незрозуміло, як національні суди змогли встановити натяк на інтимні відносини між пані E.G. та мером: на зображеннях вони просто знаходяться один біля одного, не цілуючись або доторкаючись.
ЄСПЛ погодився з тим, що зображення так чи інакше представляли стереотипи щодо жінок у владі. Водночас “… коментарі заявника, які супроводжували ці карикатури, показують, що його справжнім наміром, розповсюджуючи ці карикатури, було поширення політичної сатири, вираженої в карикатурі, та опосередкована критика керівної команди міста Елваш, на їх посадах як політичних супротивників та членів муніципальних зборів міста Елваш” (п. 43 рішення). Будь-яких образливих ремарок, в тому числі дифамаційних, до самої пані E.G. або її сексуального життя здійснено не було.
ЄСПЛ наголосив, що будь-яка обрана посадова особа може бути піддана такому виду сатири та карикатури, а тому повинна мати більшу терпимість до них, особливо враховуючи гіперболізовані та стереотипні зображення, притаманні сатирі. До того ж карикатура зображувала всіх чиновників у сатиричному світлі, а не лише пані E.G. Таким чином, національні суди повністю вирвали з контексту карикатуру, поверхнево проаналізувавши лише її зміст.
Національні суди вказали, що заявник поширив карикатури серед великої кількості користувачів, адже опублікував їх в себе на блозі. Проте страсбурзький суд зазначив, що на національному рівні не було проведено оцінки того, наскільки відомим блогером або популярним користувачем соціальних медіа є заявник, аби мати можливість привернути увагу публіки та посилити можливий вплив оспорюваних карикатур. Крім того, як тільки заявник дізнався про скаргу пані E.G., він одразу видалив публікації, що вказує на його добросовісність. Нарешті, Суд визнав, що санкції, накладені на заявника, не були пропорційними, а кримінальне переслідування подібної поведінки може мати охолоджувальний ефект на сатиричні висловлювання.
Отже, ЄСПЛ вказав, що національні суди не дотримались балансу між свободою вираження поглядів та правом на репутацію місцевої політикині. Таким чином, Суд одноголосно визнав порушення права заявника на його свободу вираження поглядів, передбачену статтею 10 Конвенції.
Окремі думки суддів: як ставитися до гендерних стереотипів у карикатурах?
Допоки ЄСПЛ наголошував на несприйнятті національними судами контексту карикатур, очевидною лишається стереотипне представлення жінок при владі у відвертому та провокативному образі в подібних творах. Як зазначили національні суди, така презентація є символічним насильством над жінками при владі, з чим погоджується і суддя Юлія Моток.
Численні статистичні дані свідчать про те, що протягом виборів над жінками у політиці здійснюється як онлайн, так і офлайн насильство. Саме тому суддя закликає держави встановити правила на регіональному та міжнародному рівнях (включаючи запровадження санкцій), які б виключали будь-які форми насильства над жінками та давали їм змогу повною мірою реалізувати свої політичні права. “Хоча слід мати конкретне законодавство в цій сфері, варто також внести зміни до законодавства про насильство щодо жінок або законодавства проти дискримінації, якщо таке існує, вказавши на проблему насильства щодо жінок у політиці та спираючись, якщо це доречно, на чинні положення кримінального законодавства. До того ж у країнах загального права (англосаксонської правової системи) прецедентне право, що деталізує попередні судові рішення, може допомогти створити юридичні прецеденти для використання кримінального, цивільного або виборчого законодавства для розгляду справ про насильство щодо жінок у політиці, за відсутності незалежного законодавства з цього питання” (п. 28 окремої думки).
До чутливості при розгляді подібних справ у національних судах закликали й судді Кучко-Штадльмайєр та Шюккінг. Вони, хоч і визнали порушення прав заявника, позитивно відзначили включення національними судами до аналізу пропорційності втручання факту того, що карикатура обігравала гендерні стереотипи щодо жінок.
Що важливого для України в цьому рішенні?
ЄСПЛ вкотре наголосив на тому, що на національному рівні при притягненні до відповідальності за поширення інформації в Інтернеті слід враховувати потенційну аудиторію, яка може ознайомитися з поширеною інформацією чи постом у соцмережі. Без цього аналізу Суд найпевніше вважатиме підхід національних судів таким, що не відповідає Конвенції.
Водночас Суд висловився щодо чутливої теми – а саме межі між гумором і сатирою та дискримінацією жінок-політиків. Основним фактором, що схилив шальку терезів на користь блогера, став факт пояснення контексту під карикатурою, та його неврахування португальськими судами. Рішення Суду показує, що в сучасному світі певний простір кепкування над гендерними стереотипами може бути прийнятним і толеруватися, однак загалом такий простір є вкрай вузьким. Це варто враховувати любителям пожартувати про “місце жінки” чи подібні речі.