27 червня 2023 року Європейський суд з прав людини визнав неприйнятною скаргу Lenis v Greece на основі статті 17 Конвенції (заборона зловживання правами), що автоматично виключає захист за свободою вираження поглядів, передбаченої статтею 10 Конвенції. У цьому випадку заявник скаржився на невиправдане притягнення до кримінальної відповідальності за опублікований ним текст у блозі, що містив гомофобні твердження. Заявник аргументував, що його висловлювання захищаються статтею 10 Конвенції та не були спрямовані на гомосексуалістів.
ЄСПЛ дійшов висновку, що висловлювання, використані заявником у його блозі, становлять мову ворожнечі та підбурюють до ненависті та насильства за ознакою сексуальної орієнтації. З огляду на це, ЄСПЛ вперше застосував статтю 17 Конвенції у контексті мови ворожнечі щодо ЛГБТКІ+ спільноти та підтвердив правомірність обмеження свободи слова заявника зі сторони держави.
Про які висловлювання йдеться?
Заявник був Митрополитом грецьких провінцій Калаврити та Еялії. На момент подачі скарги грецький парламент збирався проводити дебати щодо запропонованого законодавства, яке мало б впроваджувати цивільні союзи для одностатевих пар. 4 грудня 2015 року у своєму особистому блозі заявник опублікував статтю під назвою “ПОГАНЬ СУСПІЛЬСТВА ПІДНЯЛА СВОЇ ГОЛОВИ! Давайте будемо чесними ПЛЮВАТИ НА НИХ”. Стаття містила твердження такого змісту:
- “Ми не маємо права судити людей! Бог є єдиним, хто судитиме всіх нас! Але нам дозволено судити вчинки людей та засуджувати їх протиправні дії! …”
- “Гомосексуалізм – це відхилення від законів природи! Це суспільний злочин! Це гріх. Ті, хто це відчуває або підтримує, не є нормальними людьми! …”
- “Я даю вам пораду. Не підходьте до них! Не слухайте їх! Не вірте їм! Вони є прокляттям суспільства! …”
- “Отже, це людська ганьба, плюйте на них! Засуджуйте їх! Зачорніть їх! Вони не люди! Вони – збочення природи! Вони страждають морально і духовно! Це люди з психічним розладом! …”
Цей текст був відтворений кількома вебсайтами, медіа та користувачами соціальних мереж, зокрема під заголовками “Маячня Амвросія: де б ви не зустріли гомосексуалістів, плюйте на них” або “Маячня Амвросія проти гомосексуалістів: вони ненормальні люди, вони погань”.
21 грудня 2015 року заявник опублікував у своєму особистому блозі нову статтю, в якій уточнив, що він мав на меті не підбурення до насильства, а радше висловлював критику на адресу депутатки, що запропонувала легалізувати одностатеві партнерства, та людей, які підтримують законопроєкт та наслідують гріх; його вислови “принижуйте” та “плюйте на них” стосувалися саме них. Митрополит також додав, що фраза “плюйте на них” була використана метафорично і означала “зневажайте їх”. Заявник вказав, що його стаття стосується винятково політиків, які, не питаючи виборців, намагалися легалізувати аморальність у її найогиднішій формі.
Пізніше проти заявника було висунуто обвинувачення у вчиненні публічних закликів до насильства чи ненависті щодо людей через їх сексуальну орієнтацію, а також за зловживання церковним становищем. 15 березня 2018 року національний суд виправдав заявника за всіма обвинуваченнями: хоча заявник і вважав гомосексуалістів ненормальними людьми та покидьками суспільства, він, тим не менш, не підбурював до будь-яких актів ненависті чи насильства на основі сексуальної орієнтації іншої особи. У свою чергу, коментарі заявника стосувалися членів грецького парламенту, які підтримали запропоноване законодавство про цивільні союзи для одностатевих пар.
Через рік суд міста Егіо переглянув рішення на основі апеляції прокурорів. Апеляційний суд постановив, що статтю слід читати як єдине ціле: в такому контексті стає зрозуміло, на кого вказував заявник та хто були передбачуваними цілями його слів та виразів. Крім того, вислови заявника, як-от “злочинці”, “психічно хворі люди”, “дефектні” або “принизливі” люди, зазвичай асоціюються людьми з подібними до заявника поглядами саме з гомосексуальними людьми. Суд також підкреслив, що підбурювання в тексті були загрозливими та могли викликати занепокоєння і страх у гомосексуальних людей як окремої групи. Апеляційний суд наголосив на посаді, яку обіймав заявник, та зазначив, що сила його слів могла викликати почуття ворожості та ненависті до гомосексуальних людей, що потенційно могло призвести до актів насильства проти них. У цьому випадку, свобода вираження поглядів заявника не була порушена його притягненням до кримінальної відповідальності, оскільки його погляди могли спричинити дискримінацію та ненависть до гомосексуальних людей. Таким чином, суд визнав заявника винуватим у скоєнні двох інкримінованих йому злочинів, засудивши його до семи місяців увʼязнення з відстрочкою на три роки.
Касаційний суд, переглянувши справу за скаргою заявника, виправдав його лише за обвинуваченням щодо зловживання церковним становищем, проте підтвердив, що оскаржувана стаття могла спричинити дискримінацію та ненависть до гомосексуальних людей. Суд зменшив покарання митрополитові до пʼяти місяців увʼязнення.
Не погодившись із таким рішенням, заявник подав скаргу до Європейського суду з прав людини, посилаючись на статтю 10 Конвенції, що гарантує свободу вираження поглядів.
Що вирішив ЄСПЛ?
Передусім ЄСПЛ підкреслив, що висловлювання, які є несумісними з цінностями, проголошеними та гарантованими Конвенцією, не захищаються статтею 10 в рамках свободи слова відповідно до статті 17 Конвенції. При згадці цієї статті Суд оцінює, чи спрямовані твердження (вербальні або невербальні) проти основоположних цінностей Конвенції, наприклад, шляхом розпалювання ненависті чи насильства.
Суд погодився з рішенням національних судів щодо того, що вислови заявника були спрямовані на гомосексуальних осіб, а не політиків, які підтримували законопроєкт про цивільні союзи для одностатевих пар. Крім того, більшість зауважень митрополита включала вислови, які зазвичай використовують люди, які поділяли погляди заявника щодо гомосексуальних людей. Суд підкреслив, що висловлювання в блозі не можна розглядати окремо, а слід тлумачити як безпосередньо пов’язані з наміром принизити гомосексуалістів: “Навіть якщо в другій статті заявник зазначив, що в його попередньому тексті йдеться про політиків, таке ретроспективне уточнення не могло змінити зміст початкової статті” (пункт 43 рішення). З огляду на отримані докази та допити свідків, що тривали під час слухань, а також велике за обсягом рішення, в якому касаційний суд детально спростував кожен аргумент заявника, ЄСПЛ заключив, що національні суди належно збалансували свободу слова та інші легітимні інтереси.
Після цього ЄСПЛ перейшов до аналізу статті 17 Конвенції та доречності її застосування у поточній справі. Суд послався на рішення національного апеляційного суду, який визнав, що окремі твердження заявника становили мову ворожнечі (як-от “погань суспільства”, “ментально хворі люди”, “дефектні” тощо), а інші вислови (як-от “плюйте на них”, “засуджуйте їх” тощо) – підбурення до насильства проти гомосексуальних осіб, чим створювали у них відчуття страху.
Проаналізувавши використані слова та контекст, в якому вони були опубліковані, Суд визнав, що вислови заявника прирівнюються до мови ворожнечі, оскільки заявник використав різкі висловлювання, що заперечують людську природу гомосексуальних осіб (наприклад, “Вони не люди! … Вони – прокляття суспільства!”). Потім Суд проаналізував, чи можна вважати оскаржувані вислови прямим або непрямим закликом до насильства, ненависті чи нетолерантності. Суд вказав, що вислови “плюйте на них”, “зачорніть їх”, “які повторювалися в статті перед фразою “не вагайтеся”, могли викликати у будь-яких гомосексуальних людей відчуття стресу, страждання та жаху, оскільки разом із мовою ненависті, наявною у всій статті, вони були здатні розпалити проти них насильство” (пункт 48 рішення).
ЄСПЛ визнав, що враховуючи зміст, тон та контекст всієї статті, остання становить мову ворожнечі та підбурювання до насильства проти групи людей на основі їх сексуальної орієнтації. Суд дійшов такого висновку з огляду на три причини:
- в силу своєї посади, заявник міг впливати не лише на свою громаду, але й на багатьох інших людей, які дотримувалися православ’я, тобто на більшість грецького населення;
- заявник поширив свої зауваження в Інтернеті, що зробило його повідомлення легко доступним для тисячі людей. Його твердження були повторно опубліковані деякими медіа та все ще є загальнодоступними, а ризик заподіяння шкоди онлайн-контентом є набагато вищим, ніж пресою, навіть попри потребу зважати на потенційний вплив Інтернет-видання;
- коментарі заявника були націлені “гендерні та сексуальні меншини [, що – авт.] потребують особливого захисту від ненависної та дискримінаційної мови через маргіналізацію та віктимізацію, яких вони історично зазнавали та продовжують зазнавати” (пункт 51 рішення).
Суд наголосив, що стаття 17 Конвенції повинна застосовуватися лише у виняткових випадках, коли оскаржувані твердження спрямовані на те, щоб відвернути статтю 10 Конвенції від її справжньої мети, використовуючи право на свободу вираження поглядів для цілей, які явно суперечать цінностям Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що “дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації є такою ж серйозною, як і дискримінація за ознакою “раси, походження або кольору шкіри”” (пункт 53 рішення). У цій справі Суд підтвердив, що твердження заявника не відповідають цінностям, що захищаються статтею 10 Конвенції.
“Суд в подальшому наголошує, що критика певного стилю життя з моральних чи релігійних мотивів сама по собі не виключається із захисту відповідно до статті 10 Конвенції. Однак коли оскаржувані висловлювання заходять настільки далеко, що заперечують особам з ЛГБТІ спільноти їх людську природу, як в поточній справі, та поєднуються з підбурюванням до насильства, тоді слід розглянути застосування статті 17 Конвенції” (пункт 54 рішення).
Суд також наголосив, що поточне рішення відрізняється від скарги Lilliendahl v Iceland (щодо гомофобних коментарів під статтею у мережі), де ЄСПЛ не став застосовувати статтю 17 Конвенції щодо зловживання правами. На відміну від справи Lilliendahl v Iceland, аналізованій Цифролабою в минулому, у цій справі Суд заключив, що коментарі заявника досягли порогу “більш грубої” мови ворожнечі, містили підбурювання до насильства та були висловлені більш помітним користувачем на широку аудиторію, якої вдалося досягнути завдяки репродукції цих висловів іншими медіа.
З огляду на вищезгадане, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявник не може претендувати на захист свободи вираження поглядів з огляду на застосування статті 17 Конвенції. Таким чином, Суд підтримав дії Греції з притягнення його до відповідальності.
Значення рішення для практики ЄСПЛ
Це рішення є першим прикладом застосування статті 17 Конвенції Судом у контексті мови ворожнечі за ознакою сексуальної орієнтації. За своєю попередньою практикою, Суд здебільшого підіймав статтю 17 у справах стосовно заперечення Голокосту (Garaudy v France), Ісламофобних тверджень (Norwood v the United Kingdom), висловів повʼязаних з антисемітизмом (Pavel Ivanov v Russia), а також підбурювання до насильства проти всіх не-мусульман (Belkacem v Belgium). Це може означати, що ЄСПЛ в майбутньому буде менш толерантним до проявів ненависті, що поєднані з погрозою насильством, та розширить тлумачення статті 17 до більшої кількості категорій контенту. При цьому, Суд враховуватиме ступінь поширення певних висловлювань та особу автора висловлювань, що загалом відповідає практиці Суду в тлумаченні статті 10 Конвенції.
В українському контексті, єдиною статтею, на яку можуть послатися ті, хто постраждав від злочинів з мотивів нетерпимості до ЛГБТКІ+, є стаття 161 КК (“Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками”). Оскільки ця стаття є дуже загально сформульованою, на практиці притягнення до відповідальності за злочини ненависті є надзвичайно складним. На додаток, адвокати вказують, що навіть якщо злочин вчинено з мотивів гомофобії, порушнику зазвичай інкримінують іншу статтю (наприклад, розбій, шантаж, вимагання тощо) з огляду на більшу суворість санкцій. Втім, така практика є цілком логічною: дослідження демонструють, що більшість злочинів, вчинених проти гомосексуалістів, належать до тяжких або особливо тяжких, що і підтверджує потребу у суворішому покаранні та у потребі внесення можливих змін до законодавства щодо ефективного запобігання гомофобній мові ворожнечі.