Нюрнберзький трибунал притягав до відповідальності пропагандиста Юліуса Штрайхера, Спеціальний кримінальний трибунал по Руанді розглядав “справу медіа”, де радійників визнали винуватцями у закликах до геноциду, а Конвенція про запобігання злочину геноциду, яка стосується відповідальності держав, містить окреме порушення – заклики до геноциду. То, чи вдасться на тлі такого розмаїтого історичного досвіду нарешті притягнути до відповідальності Росію та її громадян, які активно розпалюють ворожнечу?
Ми вважаємо, що це необхідно зробити. Тому Цифролаба підготувала дослідження щодо кваліфікації дезінформації в площині права з прав людини, міжнародного публічного права та міжнародного кримінального права:
Читати Аналітичне дослідження. Відповідальність за дезінформацію під час війни
В рамках дослідження ми розробили рекомендації для України та інших стейкхолдерів щодо потенційних шляхів притягнення Росії, її громадян та інших осіб, що були залучені до скоординованих дезінформаційних кампаній в рамках війни проти України, до міжнародно-правової відповідальності. Зокрема, ми рекомендуємо вчинити такі дії:
У сфері міжнародного права прав людини:
- Україна має ініціювати процедури проти Росії у Комітеті ООН з прав людини та Комітеті ЛРД щодо недотримання останньою обов’язків щодо заборони та утримання від пропаганди війни та мови ворожнечі за статтею 20 МПГПП та статтями 4 (a) та (b) КЛРД з метою отримання авторитетних висновків Погоджувальних комісій для подальшого використання у міжнародних судових процесах проти Росії;
- Представники громадянського суспільства в Україні мають координуватися задля підготовки та направлення до Ради ООН з прав людини заяви щодо невиконання Росією власних позитивних обов’язків щодо утримання від пропаганди війни та мови ворожнечі, що може мати результатом призначення Спеціального доповідача ООН з цієї проблематики;
- Україна має працювати на дипломатичному фронті з державами, що ратифікували МПГПП, задля належного впровадження вимог статті 20 МПГПП та заборони пропаганди війни до національного законодавства та використання положень цієї статті для запобігання поширенню російської дезінформації.
У сфері міжнародного публічного права:
- Міжнародна конвенція про використання мовлення в інтересах миру може бути використана однією зі сторін в Міжнародному суді ООН для того аби оскаржити застереження Росії до юрисдикційних положень, включених до конвенції та потім, відповідно, спробувати встановити порушення статей 2-4 міжнародного договору;
- У разі невдалого використання механізмів передбачених КЛРД в рамках повноважень Комітету ЛРД, Україна має бути готова звернутися до Міжнародного суду ООН з належними доказами щодо дискримінаційних висловлювань та протиправних підбурювань, що базуються на етнічному та національному походженні;
- Україна має доповнити свої вимоги до Міжнародного суду ООН за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього додатковими доказами щодо вчинення підбурювання до геноциду Росією та діячами, дії яких можуть бути приписані Росії за правом міжнародної відповідальності держав;
- У разі створення спеціального трибуналу, що матиме юрисдикцію над питаннями, які стосуються збройного конфлікту Росії проти України, Україна має висловлювати вимоги щодо порушень Женевських конвенцій та додаткових протоколів до них, а також міжнародного звичаєвого права, що стосується поширення дезінформації під час збройного конфлікту, а також відшкодування шкоди внаслідок відповідних дій;
- Україні слід збирати докази злочинів та міжнародних правопорушень, які стосуються використання висловлювань, а також факти, що підтверджують можливість приписування дій Росії, аби далі вимагати репарацій за порушення міжнародних зобов’язань.
У сфері міжнародного кримінального права:
- Україна має проводити стратегічну дипломатичну комунікацію з державами-членами ООН щодо прийняття резолюції, яка уможливить створення спеціального кримінального трибуналу щодо російських пропагандистів. Статут такого трибуналу має включати підбурювання до міжнародних злочинів як окремий злочин, а не як вид співучасті;
- Україна має співпрацювати з МКС щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які перебуваються під його юрисдикцією, зокрема надаючи належну доказову інформацію Офісові прокурора;
- Після видачі ордерів на арешт осіб Міжнародним кримінальним судом та спеціальним трибуналом, держави мають належно співпрацювати з цими органами у сфері затримання та передачі осіб, згаданих в ордерах на арешт, до відповідних судових органів.
Кримінальний трибунал над пропагандистами та міжнародні суди проти країни-агресора вже незабаром, тож саме час ознайомитися зі звітом Цифролаби та почати писати майбутні статути, позови і збирати докази для притягнення винуватих до відповідальності!
Читати Аналітичне дослідження. Відповідальність за дезінформацію під час війни
Автори дослідження: Тетяна Авдєєва і Максим Дворовий