7 лютого громадська організація «Платформа прав людини» направила відкритий лист народним депутатам Комітету Верховної Ради України з питань правової політики щодо законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень» і з пропозиціями внести зміни у цей документ. ГО “Лабораторія цифрової безпеки” підтримала заяву і взяла участь у підготовці та розробці листа.
Даний законопроєкт передбачає обмеження загального доступу до текстів судових рішень – як тих, що вже опубліковані в Єдиному державному реєстрі, так і тих, які ухвалюватимуться в майбутньому. Йдеться, зокрема, про кримінальні провадження щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні злочинів проти національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби.
Юристи ППЛ закликають народних обранців виключити зміни із запропонованої редакції законопроєкту, які стосуються доступу до судових рішень.
Автори листа переконані, що прийняття цього законопроєкту в частині обмеження доступу до судових рішень призведе до порушення міжнародних і національних стандартів у сфері прав людини та встановлених законодавством принципів і гарантій здійснення правосуддя. Зокрема, це призведе до зниження рівня ефективності захисту громадян у кримінальних провадженнях через обмеження можливості аналізувати відповідну судову практику та відслідковувати тенденції в застосуванні відповідних норм права у контексті свободи вираження поглядів та цифрових прав.
Повний текст листа:
На офіційному вебпорталі Верховної Ради України (картка законопроекту за посиланням https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41159) опубліковано за реєстраційним номером 7033-д від 13.01.2023 року проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень».
Даним законопроектом пропонується зокрема відтермінувати загальний та повний доступ до судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби (статті 109 – 114-2 , 328 – 337, 402 – 453-1 Кримінального кодексу України), обмежити загальний доступ до вже опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вказаними статтями Кримінального кодексу України. Іншою новелою є відтермінування надання повного дозволу до ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів та відмову щодо задоволення відповідних клопотань через один рік після їх прийняття.
Вважаємо, що прийняття цього законопроекту в частині обмеження доступу до судових рішень, призведе до порушення міжнародних та національних стандартів у сфері прав людини та встановлених законодавством принципів та гарантій здійснення правосуддя, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Конституції України, одним із основних засад судочинства в Україні є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
На підставі ч.1 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Частинами 3 та 4 цієї ж статті Закону прямо передбачено, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов’язковому порядку.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Частиною 7 цієї ж статті КПК України визначено, що судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.
При цьому, на підставі ч. 2 ст. 328 КПК України, близькі родичі та члени сім’ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час судового засідання.
Слід також зазначити, що за ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
Звертаємо Вашу увагу, що враховуючи вищезазначене, обмеження доступу до судових рішень (зокрема в Єдиному державному реєстрі судових рішень), які були проголошені прилюдно суперечитиме вказаним нормам діючого законодавства України. Крім того, не є обґрунтованою та зрозумілою логіка такого обмеження – адже рішення в будь якому випадку проголошується прилюдно, і його зміст стає відомим всім особам, які присутні в судовому засіданні – незалежно від того, слухання справи проводилося судом відкрито чи ні.
Закриття доступу до судових рішень в кримінальних справах не є виправданим з точки зору збереження інтересів національної безпеки України. Адже за чинним на сьогоднішній день законодавством, в судових рішеннях, які вносяться до Єдиного державного реєстру судових рішень, дані про місце проживання фізичних осіб та інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу, інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні, тощо не є доступними для широкого загалу та не публікуються в Реєстрі.
Крім того, запропонований проект закону суперечить принципу публічності, гарантований статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як однієї із основних складових права людини на справедливий суд в демократичній державі.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що публічність провадження захищає підсудного від таємного правосуддя, на яке не поширюється контроль громадськості; вона є також одним із засобів, який допомагає зберегти довіру до судів. Завдяки прозорості, яку вона надає правосуддю, публічність дозволяє втілювати мету статті 6 § 1 – справедливий судовий розгляд, гарантованість якого є одним із принципів кожного демократичного, у розумінні Конвенції, суспільства (справи Ріпан проти Австрії; Саттер проти Швейцарії і ін.). Крім того, повне приховування усього судового рішення не може бути виправданим. Правомірні міркування безпеки можуть бути дотримані за допомогою певних прийомів, наприклад , засекречення тільки тих частин рішення, оприлюднення яких може зашкодити національній безпеці або безпеці інших осіб (справи Раза проти Болгарії; Фазлійскі проти Болгарії).
Тому, враховуючи вищевикладене, запропоновані проектом Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень» зміни у вигляді оновлення редакції абзацу другого частини четвертої статті 4, що стосується відтермінування доступу до ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів, доповнення статті 11 Закону України “Про доступ до судових рішень” підпунктом 1 пункту 2-1 та пунктом 2-2, які передбачають відтермінування доступу до судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби (статті 109 – 114-2 , 328 – 337, 402 – 453-1 Кримінального кодексу України), та щодо обмеження загального доступу до вже опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вказаними статтями Кримінального кодексу України, не тільки суперечать численним діючим нормам національного законодавства України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а й призведе до грубого порушення прав людини. Зокрема, їх прийняття обмежить можливість якісно надавати послуги з захисту у кримінальному провадженні через обмеження можливості аналізувати судову практику, а також відслідковувати тенденції в застосуванні відповідних норм права у контексті свободи вираження поглядів та цифрових прав — щодо яких правозахисники вже відзначали зловживання у минулому в сферах балансу свободи слова та національної безпеки та блокування веб-сайтів.
За таких підстав, просимо при розгляді проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень» за реєстраційним номером 7033-д від 13.01.2023 року, внести пропозиції до нього, якими виключити зміни до частини четвертої статті 4, а також підпункт 1 пункту 2-1 та пункт 2-2 з запропонованої проектом редакції змін до статті 11 Закону України “Про доступ до судових рішень”.
Цей лист підтримали:
ГО “Лабораторія цифрової безпеки”
ГО “Інститут масової інформації”
ГО “Центр інформації про права людини” (ZMINA)
ГО “Центр громадянських свобод” / Center for Civil Liberties
ГО “Український інститут медіа та комунікації”
ГО “Центр демократії та верховенства права”
ГО “Фундація Суспільність”