13 серпня 2020 року набув чинності прийнятий у липні Закон України “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”. Окрім того, що цей закон легалізує гральний ринок, зокрема, в Інтернеті, він також зачіпає і сферу цифрових прав.
Яким чином?
Стаття 25 Закону передбачає, що якщо особа без ліцензії організовує, надає доступ або ж проводить азартні ігри через вебсайт, то Уповноважений орган (Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, яка створюється цим законом) може вимагати від такої особи обмежити доступ до сайту на території України. Відповідну вимогу потрібно виконати протягом трьох робочих днів.
Аналогічний обов’язок щодо обмеження доступу до сайту чи веб-сторінки передбачено і для провайдера послуг хостингу, на технічних засобах якого розміщений веб-сайт або його частина, за допомогою якої надається доступ до азартних ігор без відповідної ліцензії. Втім, детальний порядок виконання таких вимог про обмеження встановлюватиметься Комісією.
Варто нагадати, що блокування сайтів, що надавали доступ до азартних ігор, вже неодноразово відбувалося за рішенням суду, яким застосовувалося сумнівне формулювання “накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі Інтернет при використанні веб–ресурсів”.
Коментарі юристів Лабораторії цифрової безпеки
На думку Цифролаби, порядок обмеження доступу до сайту, передбачений Законом, в частині звернення вимог про блокування до особи, яка здійснює діяльність без ліцензії, може бути припустимим попри позасудовий характер, оскільки не потребує оцінки контенту сайту та ставить вимогу блокування у залежність від дотримання формальних ознак (тобто ліцензування організатора азартних ігор).
Обмеження доступу до сайту у такому випадку буде формою припинення незаконної діяльності, за яку передбачено кримінальну відповідальність. При цьому, відповідна особа може відмовити у виконанні таких вимог та оскаржити їх до суду, якщо у неї є відповідна ліцензія або докази того, що така така діяльність не належить до азартних ігор та не потребує відповідного ліцензування.
Водночас, закону бракує визначеності в частині обмеження доступу до веб-сайту чи його частини постачальниками послуг хостингу, на технічних засобах яких розміщують сайти з проведення азартних ігор. Так, усі питання, пов’язані із обґрунтуванням вимог про блокування, строками виконання такої вимоги та терміну обмеження доступу, повідомлення особи про обмеження доступу до її сайту та ін., передаються на вирішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.
Крім цього, саме Комісія, відповідно до закону, є тим державним органом, який має повноваження звертатися з вимогами про обмеження доступу до веб-сайтів. Такий підхід в сукупності із відсутністю визначення процедур блокування у законі, суперечить вимогам законності, оскільки не містить достатніх запобіжників від можливих зловживань.