30 серпня 2022 року Верховна Рада України прийняла за основу довгоочікуваний Проєкт Закону про медіа (№ 2693-д). Попри те, що його основною метою є наближення українського законодавства до стандартів Європейського Союзу у сфері регулювання аудіовізуальних медіа, він покликаний комплексно змінити засади відносин між сузір’ям різноманітних регуляторів, що мають окремі повноваження у цій сфері, та медіа загалом.
Однією з концептуальних новел, яка запроваджується законопроєктом, є регулювання діяльності онлайн-медіа, аудіовізуальних медіа на замовлення (таких як онлайн-кінотеатри) та відеошерингових платформ, що перебуватимуть під українською юрисдикцією. Хоча схожі іноземні платформи (такі як Youtube, а також платформи спільного доступу до інформації – соцмережі на кшталт Facebook та Twitter) перебувають поза межами руки українських регуляторів (щонайменше до прийняття Акту ЄС про цифрові послуги та його подальшої імплементації в систему українського права), проєкт передбачає можливості Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (Нацрада) укладати з ними договори та меморандуми про співпрацю в межах її повноважень.
Здавалося б, до чого тут вибори? Законотворці потурбувалися і про цю сферу, чітко закріпивши за Нацрадою компетенцію притягувати медіа до відповідальності за порушення у сфері політичної агітації, зокрема в Інтернеті. Що, своєю чергою, також означає запровадження правил, за дотриманням яких регулятор наглядатиме.
Прийняті у першому читанні норми, якими вносяться зміни до Виборчого кодексу, запроваджують правила для поширення агітації в онлайн-медіа, аудіовізуальних медіа на замовлення, розповсюджувачами банерної реклами та на платформах спільного доступу до інформації (в соцмережах).
На онлайн-медіа та аудіовізуальні медіа на замовлення пропонується поширити вимоги до змісту агітації, що заборонятиме їм розміщувати заклики до ворожнечі чи ліквідації незалежності України, сексистську агітацію тощо. Агітація в таких медіа має поширюватися винятково на підставі договору. Нацрада, ЦВК та територіальні виборчі комісії або НАЗК мають повноваження вимагати копію такого договору для контролю за використанням виборчих фінансів кандидатами. Вводяться також вимоги до маркування такої реклами:
- фраза “Передвиборна агітація”, розміщена над основним текстом чи впродовж усього часу трансляції на графічному або відеоряді матеріалу передвиборної агітації;
- для текстових матеріалів – виділення цієї фрази таким самим розміром шрифту, що і поширений матеріал;
- для текстових матеріалів – надання інформації про замовника – суб’єкта виборчого процесу, з виборчого фонду якого оплачено поширення зазначеного матеріалу, дату укладення договору, на підставі якого надано відповідну площу, що має бути розміщена під основним текстом матеріалу передвиборної агітації таким же розміром шрифту, що і поширений матеріал;
- відокремлення матеріалів шляхом позначки “Агітація” поруч із назвою розміщеного матеріалу та виділення такої назви іншим кольором або в інший технічно доступний спосіб у разі, якщо вони публікуються у новинних стрічках.
За порушення цих вимог онлайн-медіа та аудіовізуальні медіа на замовлення можуть бути притягнуті до відповідальності Нацрадою. Для онлайн-медіа вона є м’якшою через природу та обсяг матеріалів, що вони поширюють щоденно – за порушення їм буде винесений припис, який, однак, у разі систематичності порушень може перерости в штраф – 5-10 мінімальних заробітних плат (орієнтовно 35-70 тис. грн). Штраф для аудіовізуальних медіа на замовлення складатиме 30-40 мінімальних заробітних плат (до 270 тис. грн).
Якщо ж онлайн-медіа чи аудіовізуальні медіа на замовлення поширюють агітацію за допомогою банерної реклами, то відповідальність за її поширення має нести розповсюджувач такої реклами. На нього покладають обов’язки:
- забезпечити відповідність поширюваних матеріалів передвиборної агітації вимогам Виборчого кодексу та позначати поширювані матеріали передвиборної агітації відповідною позначкою;
- відмовляти у розміщенні матеріалів передвиборної агітації у випадку, якщо вони фінансуються не за кошти виборчих фондів відповідних суб’єктів виборчого процесу;
- зберігати інформацію про обсяг, вартість та замовників передвиборної агітації, поширеної під час відповідного виборчого процесу впродовж одного року після офіційного оголошення (офіційного оприлюднення) результатів виборів;
- на підставі запитів Нацради, ЦВК та територіальних виборчих комісій або НАЗК надавати інформацію про обсяг, вартість та замовників передвиборної агітації.
Також детальніше окреслюються вимоги до онлайн-опитувань, які онлайн-медіа часто проводять перед виборами серед власної аудиторії. Про нерепрезентативність вибірки в рамках такого опитування онлайн-медіа будуть зазначати та розміщувати поряд із опублікованими результатами текстове повідомлення: «Це опитування відображає думку лише його учасників».
Що ж до платформ спільного доступу до інформації, якими за термінологією законодавства є найбільші онлайн-платформи на кшталт Facebook, Instagram, Tiktok, Snapchat та Twitter, то для них запроваджується можливість створення співрегуляторних механізмів за домовленістю між регулятором (Нацрадою) та самими платформами. Договорами та меморандумами, повноваження укладати які передбачене законом, вони можуть внормувати питання забезпечення платформами вимог та обмежень щодо змісту агітації, що поширюється на платформах та доступна на території України, а також дотримання вимог виборчого законодавства користувачами, механізми співрегулювання, співпрацю у сфері протидії поширення дезінформації та забезпечення прозорості фінансування агітації на платформах.
Правками до другого читання, вже зареєстрованими народними депутатами, буде запропоновано деталізувати предмет цих меморандумів щодо прозорості агітації відповідно до нещодавніх пропозицій у сфері законодавства ЄС. Вони додають до предмету таких договорів чи меморандумів про співпрацю запровадження маркування агітації та запровадження спеціальних сповіщень, що міститимуть інформацію про замовника агітації, період її розміщення, витрачені з цією метою кошти та можливості оскарження протиправної агітації в рамках механізмів, що надаються платформами.
Юристи Лабораторії цифрової безпеки здійснили детальний аналіз розроблених на рівні Європейського Союзу та Ради Європи правових стандартів у сфері регулювання використання цифрових технологій, а також розробили рекомендації для оновлення українського виборчого законодавства. У подальших публікаціях ми ділитимемося своїми висновками та шляхами їх впровадження до українського законодавства.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».