Національна стратегія у сфері прав людини: цифрові права не в фокусі

24 березня 2021 року Президент України затвердив Національну стратегію у сфері прав людини і доручив Кабінету Міністрів України розробити План дій щодо її реалізації на наступні три роки у співпраці з представниками громадянського суспільства. Цей документ є загальним та окреслює стратегічні для держави напрями забезпечення прав людини. Втім, він є ілюстративним щодо державних пріоритетів та може свідчити про подальші кроки у законодавчому полі для реалізації її положень. Стратегія також передбачає створення міжвідомчої робочої групи з проведення оцінки прогресу реалізації Національної стратегії Кабінетом Міністрів України.

Цифролаба проаналізувала наскільки пріоритетним для держави є захист цифрових прав громадян у стратегії. Висновок цифрові права загалом не є пріоритетом для державної політики у сфері захисту прав людини, однак окремі положення стратегії можуть покращити онлайн-середовище. Втім, ключові проблеми як-от застосування механізмів блокування Інтернет-ресурсів, що не передбачені законодавством, відсутність аналізу контенту в рамках судової практики щодо свободи вираження поглядів у мережі та ризики позасудового втручання у комунікації Стратегією не передбачено.

У документі є декілька стратегічних цілей, пов’язаних з цифровими правами, зокрема “§ 5. Забезпечення свободи думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації”, “§ 6. Забезпечення права на приватність” та “§ 16. Забезпечення дотримання прав людини в процесі ведення господарської діяльності”.

Стратегічна ціль у сфері забезпечення свободи вираження поглядів це функціонування ефективних механізмів для реалізації права на свободу думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації. Наслідком її втілення має стати забезпечення права громадян на отримання об’єктивної інформації. Втім, серед завдань не згадується нічого про фасилітацію доступу до інформації через обмеження неправомірних процедур блокування сайтів, які широко застосовуються в Україні.

Іншим релевантним завданням є забезпечення доступності інформації для людей з інвалідністю. Для цього держава планує збільшити кількість сайтів органів влади, електронних реєстрів та інших державних інформаційних ресурсів (зокрема додатків), що будуть адаптовані для людей з інвалідністю. Його реалізація позитивно вплине на цифрові права відповідних груп населення.

Щодо забезпечення права на приватність, то держава хоче захищати його в Україні відповідно до міжнародних, включно з європейськими, стандартів. Ця ціль є дуже загальною і для її досягнення держава планує забезпечити імплементацію GDPR та запровадити систему, яка унеможливлює створення надмірних баз персональних даних та виключає можливість протиправного втручання у приватність. Результатом також має стати забезпечення кожному доступу до дієвих механізмів захисту права на приватність в усіх сферах життєдіяльності.

Втім, подив викликає перелік основних показників, за якими буде оцінюватися виконання стратегії: серед них кількість вироків щодо порушення права на приватність та статистичні дані омбудсмена. Це окреслює хибний шлях погоні за кількісними показниками замість якісних змін та спроб держави попередити порушення права на приватність, а також може означати відмову від створення незалежного регулятора у сфері захисту персональних даних.

Важливим є фокус держави на проблематиці дотримання прав людини у бізнесовій діяльності. Держава вбачає проблему у порушенні прав людини, зокрема права на захист персональних даних, бізнес-суб’єктами і планує імплементувати Керівні принципи ООН з бізнесу та прав людини. Держава також планує сприяти оновленню суб’єктами господарювання власних політик для забезпечення їх відповідності правам людини. Серед пріоритетів і забезпечення громадянам доступу до судових, позасудових засобів захисту прав людини від порушень, що виникають під час ведення господарської діяльності.

Ці плани є достатньо амбітними, однак показники для їх вимірювання залишаються незрозумілими та незастосовними до міжнародних компаній (такі як Інтернет-гіганти), що працюють в Україні та можуть порушувати права людини.