Лабораторія цифрової безпеки підготувала аналітичний звіт на основі дослідження інституційних моделей регулювання у сферах захисту персональних даних, медіа, цифрових послуг та штучного інтелекту в державах-членах Європейського Союзу та країнах Європейської економічної зони. У межах дослідження експерти Лабораторії цифрової безпеки проаналізували правовий статус, організаційну структуру, повноваження, моделі фінансування та механізми взаємодії регуляторів у сферах персональних даних, медіа, цифрових послуг і штучного інтелекту.
Детальніше з оглядом інституційного ландшафту держав-членів ЄС можна ознайомитись в Онлайн-довіднику «Регуляторні інституції держав-членів ЄС». Ресурс містить порівняльний огляд підходів, а також детальнішу інформацію щодо кожної окремої країни, та буде оновлюватись з урахуванням майбутніх змін, зокрема з огляду на прогрес в імплементації вимог Акту ЄС про штучний інтелект.
Метою звіту є виявлення ключових підходів до формування регуляторних і наглядових органів, оцінка їх ефективності та незалежності, а також напрацювання практичних рекомендацій для вдосконалення інституційної архітектури цифрового врядування в Україні в контексті євроінтеграційних процесів.
Результати дослідження свідчать про відсутність уніфікованої моделі регулювання в державах-членах ЄС. Натомість простежується поєднання спеціалізованих та гібридних підходів, що формувалися поступово під впливом європейського законодавства, національного контексту та інституційних традицій. У більшості країн регулятори у сфері захисту персональних даних та медіа функціонують як окремі незалежні органи, тоді як у сфері цифрових послуг і ШІ поширеними є моделі делегування повноважень існуючим інституціям. Водночас поєднання кількох чутливих сфер в одному органі часто супроводжується ризиками конфлікту інтересів, перевантаження повноваженнями та зниження ефективності.
Окремий блок аналізу присвячено оцінці концепції створення Єдиного цифрового регулятора в Україні. Дослідження показує, що така модель за відсутності належних інституційних запобіжників, ресурсного забезпечення та чіткого розмежування компетенцій може створювати загрози для незалежності, операційної спроможності та прозорості регулювання. Європейський досвід свідчить, що універсальні регулятори, які охоплюють одночасно багато цифрових та суміжних сфер, є радше винятком, ніж усталеною практикою.
Для України більш оптимальним варіантом може стати поетапний і диференційований підхід до побудови системи цифрового врядування, який поєднує створення або призначення нових органів та використання уже наявних інституцій із поступовим розвитком їхніх повноважень відповідно до стандартів ЄС. Ключовими умовами ефективного регулювання залишаються інституційна незалежність, прозорі процедури призначення, фінансова автономія, достатній кадровий потенціал та чіткі механізми міжвідомчої координації.
У звіті сформульовано рекомендації, спрямовані на забезпечення відповідності української регуляторної системи європейським стандартам, запобігання надмірній концентрації повноважень, посилення фінансової та операційної спроможності органів влади, а також розвиток експертного потенціалу та міжнародної співпраці. Реалізація цих рекомендацій має сприяти формуванню сталої, ефективної та незалежної системи регулювання цифрової сфери в Україні.
Повний текст документу за посиланням: Регулятори цифрових змін
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».