12 грудня 2024 року Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення у справі Borzykh v Ukraine, визнавши скаргу явно необґрунтованою відповідно до статті 35(3)(а) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенції). У цьому випадку заявник, як колишній військовий, оскаржував неможливість носіння георгіївської стрічки на День Перемоги для вшанування подвигів його сімʼї та військової історії.
ЄСПЛ дійшов висновку, що законодавчі положення, які забороняють носіння та демонстрацію георгіївської стрічки, є необхідними з огляду на нагальну соціальну потребу. Беручи до уваги історичний контекст, Суд проаналізував поточну заборону крізь призму тривалих бойових дій на окупованих територіях України, а також чіткої асоціації символу із державою-агресором. ЄСПЛ також врахував ряд винятків, які передбачає оскаржуваний закон, для легітимної демонстрації забороненої символіки, що підтверджує пропорційність положень.
На що скаржився заявник?
Заявник скаржився, що законодавча заборона на носіння георгіївської стрічки порушує його право на свободу вираження поглядів у поєднанні з правом на повагу до приватного життя (статті 10 та 8 Конвенції), а також становить дискримінацію за етнічним походженням згідно зі статтею 14 та статтею 1 Протоколу 12 Конвенції. Заявник був колишнім військовим офіцером, який служив у Збройних Силах Радянського Союзу та України після проголошення її незалежності. Він наголошував, що 9 травня як День Перемоги має для нього особливе значення, а носіння георгіївської стрічки у такий день символізує єдність поколінь військовослужбовців у його родині.
Що ж до застосовних законодавчих норм, то Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» слугує законодавчою основою для заходів, оскаржуваних заявником у поточній ситуації. Закон, зокрема, встановлює заборону на використання символіки комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів, яка включає георгіївську стрічку. Закон також передбачає вичерпний перелік випадків, за яких демонстрація забороненої символіки буде вважатися виправданою: наприклад, на документах державних та місцевих органів, в експозиціях музеїв, у творах мистецтва, у процесі наукової діяльності тощо. У свою чергу, Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає санкційну відповідальність за публічне використання, демонстрацію або носіння георгіївської стрічки чи її зображення у розмірі від 850 до 2550 грн (стаття 173-3).
Якої думки дотримується ЄСПЛ?
Скарга щодо порушення свободи вираження поглядів
Передовсім ЄСПЛ визнав бажання заявника публічно носити георгіївську стрічку формою вираження власних поглядів, що підлягає захисту статтею 10 Конвенції. Суд підкреслив, що потенційне втручання у свободу вираження поглядів заявника залежить від того, чи вплинули законодавчі заходи щодо заборони носіння символіки достатньо для того, щоб вважати його потерпілим від порушення. При цьому обовʼязок доведення прямого впливу заходів на особу покладається на заявника. У поточній справі ЄСПЛ взяв до уваги такі факти:
- заявник скаржився винятково на заборону публічного носіння георгіївської стрічки на День Перемоги для вшанування сімейної історії — факту заборони носіння або демонстрації інших оригінальних почестей оскаржено не було;
- заявника жодного разу не було притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності — з огляду на прийняте законодавство, йому довелося змінити власну поведінку та утриматися від носіння забороненої символіки;
- законодавство, яке оскаржується заявником, було прийнято після окупації Російською Федерацією Кримського півострова та початку бойових дій на сході України, а також застосовано державними органами, що відображається судовою практикою Верховного суду України.
З огляду на це ЄСПЛ визнав, що наявність відповідного законодавства має прямий та безпосередній вплив на заявника, що підкреслює втручання у його свободу вираження поглядів. Суд також вказав, що втручання було передбачено законом. Після цього Суд перейшов до аналізу виправданості та необхідності втручання у права заявника.
ЄСПЛ підкреслив, що необхідність такого втручання повинна відповідати нагальній соціальній потребі, наявність якої, у свою чергу, визначається самостійно державою з огляду на її історичний, соціальний та політичний контекст. Більше того, Суд вважає за потрібне враховувати наявний контекст та часовий період, у якому знаходиться держава.
У поточній справі ЄСПЛ наголосив на тривалій історії щодо значення та використання георгіївської стрічки, які піддавалися суттєвим змінам протягом часу. Суд зауважив, що оскільки георгіївська стрічка здебільшого асоціювалася з періодом Радянського Союзу, заборона цього символу повʼязана як із загальною забороною комуністичної символіки, так і тягарем тоталітарного режиму, якому було піддано багато держав. У цьому випадку ЄСПЛ визнав, що заходи, спрямовані на дистанціювання від цієї спадщини, включаючи заборону певних символів, можуть бути виправданими.
“Але найголовнішим є те, що в цій справі очевидно, що традиція носіння георгіївської стрічки була увіковічнена в сучасній Росії та стала впізнаваним і сильним символом не стільки пов’язаним із Другою світовою війною та радянською армією, а зі сприйнятою російською військовою доблестю та надпотужністю. У цьому контексті Суд бере до уваги елементи, які свідчать про те, що георгіївська стрічка використовувалася як відзнака під час бойових дій у східних регіонах України з 2014 року. Наприклад, використання стрічки силами, опозиційними українському уряду, в Донецькій та Луганській областях згадуються міжнародними спостерігачами…. Після вторгнення в Україну в лютому 2022 року, георгіївська стрічка також стала поширеним символом, який використовували російські військові. Водночас для багатьох людей, зокрема постраждалих, вона стала символом страждань, яких було завдано російською агресією” (пункт 50 рішення).
“Зважаючи на це, георгіївська стрічка — це сильний символ, асоційований з агресором, і впровадження заборони його носіння має чітке відсилання до драматичних подій, що вплинули на країну. Не можна сказати, що з плином часу він [символ] став зайвим чи недоречним. Навпаки, останні події показали навіть збільшення його актуальності. … У цьому контексті Суд зазначає, що в інших європейських країнах запровадження заборони на носіння чи інше використання георгіївської стрічки також було виправдане чіткими посиланнями на агресію проти України …” (пункт 51 рішення).
ЄСПЛ наголосив, що національні органи краще розуміють специфіку суспільних проблем, з якими стикається держава, тому визнав законодавчі заходи щодо подолання проблем військового конфлікту необхідними та пропорційними. Суд підкреслив, що, незважаючи на пряму заборону, оскаржуваний закон також містить ряд винятків, за яких демонстрація заборонених символів буде вважатися легітимною.
З огляду на існуючу нагальну соціальну потребу та пропорційність законодавчих заходів, ЄСПЛ визнав скаргу заявника явно необґрунтованою згідно зі статтею 35 Конвенції.
Скарга щодо порушення приватності
Заявник також скаржився, що законодавча заборона щодо носіння георгіївської стрічки вплинула на його можливість вшанувати подвиг своєї сімʼї і, як наслідок, порушила його право на приватність. ЄСПЛ вказав, що для застосування статті 8 Конвенції наслідки оскаржуваних заходів для заявника повинні досягати суттєвого рівня серйозності зі значним впливом на його приватне життя. Оскільки заявник не надав достатньо доказів щодо того, що оскаржувана заборона спричинила йому суттєвих фізичних або ментальних страждань, Суд визнав скаргу заявника явно необґрунтованою.
Скарга щодо дискримінаційності заходів
Заявник вказав, що законодавчі заходи є дискримінаційними за ознакою етнічного походження. Він стверджував, що зазнав дискримінації через своє російське походження, оскільки заборона стосувалася саме російських символів. ЄСПЛ відхилив аргументи заявника, вказавши, що заборона на носіння георгіївської стрічки стосується всіх осіб, які проживають в Україні, незалежно від їхнього громадянства та етнічного походження; тому заявник не може стверджувати, що він зазнав особливого поводження або страждань, відмінних від тих, які застосовуються до будь-якої іншої особи. Суд визнав скаргу заявника явно необґрунтованою.
Значення рішення для України
Рішення може стати дуже важливим у практиці Суду, адже ЄСПЛ дещо змінив власний підхід до заборони символіки, пов’язаної з ненацистськими тоталітарними режимами. Нагадаємо, що у своїй сталій практиці ЄСПЛ визнавав правомірною заборону використання передусім символів та пропаганди нацистського режиму (Nix v Germany, Garaudy v France), інакшим чином реагуючи на комуністичну символіку (у справах Fratanolo v Hungary і Vajnai v Hungary було визнано, що публічний показ комуністичних символів становить свободу вираження поглядів). Оскільки позиція щодо використання інших символів (включно з комуністичними) все ще не є єдиною, це рішення слугує орієнтиром для поступового визнання необхідності законодавчих заборон на публічну демонстрацію певної символіки з більшим врахуванням історичного та політичного контексту окремої держави. Такий підхід підтверджується і практикою деяких європейських держав, проаналізованою Судом, які також запровадили додаткові обмеження щодо використання деяких символів радянського режиму для боротьби з російською ідеологією.
Рішення ЄСПЛ підтверджує необхідність прийнятих Україною заходів, відображаючи нагальну потребу в забороні символів для захисту національної безпеки. Окрім законодавчих обмежень щодо демонстрації комуністичних символів, український закон також встановлює заборону символіки та пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, повʼязаного із повномасштабним вторгненням держави-агресора. До забороненої закон включає символіку, що ідентифікує російське повномасштабне вторгнення (як-от, латинські літери «Z» та «V»), а також збройні сили Російської Федерації. Крім того, забороні підлягає використання та пропаганда символіки російської імперської політики, яка включає, зокрема, зображення державних гербів, прапорів та символів Російської Федерації, а також пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які асоціюються з державою-агресором та глорифікують її військову діяльність. З огляду на прийняте рішення, національні законотворці матимуть змогу сконцентруватися не на виправданні запроваджених заходів, а визначенні їх пропорційності для належного балансування приватних та державних інтересів.