Збереження основних принципів обмеження відповідальності Інтернет-посередників грає одну з основних ролей для модерації контенту цими компаніями. При цьому держави-члени ЄС залишались зацікавленими, аби ці компанії оперативно реагували на поширення протиправного контенту на їх платформах. У цій публікації Лабораторія цифрової безпеки пропонує розглянути модель, яку пропонує DSA для модерації контенту Інтернет-посередниками.
Не лише законами держави та ЄС – правила користування послугами Інтернет-посередників грають значну роль у модерації контенту
Користування послугами Інтернет-посередників – це завжди укладання контракту та погодження з умовами користування, які запропоновані компанією. Інтернет-посередники мають право встановлювати обмеження на поширення контенту у тих обсягах, в яких забажають, із врахуванням національного законодавства.
DSA наполягає, що будь які рішення щодо контенту мають прийматись з урахуванням впливу на права людини та з дотриманням підходів, визначених зокрема Керівними принципами ООН з питань бізнесу та прав людини.
Акт пропонує уніфікувати процес модерації контенту як щодо потенційно незаконного, так і такого контенту, що обмежується правилами користування послугами Інтернет-посередників.
Можливість та обов’язок втручання – ініціатива та отримання повідомлення
Можливість – власна ініціатива онлайн посередників
Нейтральність Інтернет-посередників може здатись нам такою, яка не відповідає дійсності, – наприклад, соціальні мережі активно модерують та видаляють контент після отримання повідомлень від власних користувачів. Законотворці по всьому світу всеодно переймаються значним поширенням незаконного контенту, тому бажають аби Інтернет-посередники самостійно боролись із протиправним контентом. З іншої сторони, аби їх не звинувачували в порушенні принципу нейтральності, вони мають право здійснювати власні розслідування щодо виявлення, видалення чи обмеження доступу до протиправного контенту.
Проявляти власну ініціативу чи розраховувати на повідомлення користувачів чи органів державної влади – власний вибір кожного Інтернет-посередника.
Обов’язок – отримання повідомлення про незаконний контент
Через повідомлення користувачів чи держави активується обов’язок Інтернет-посередників діяти проти протиправного контенту. Тим не менш, аби впевнено діяти проти такого контенту, повідомлення повинні відповідати вимогам достатньої точності та належної обґрунтованості. Це дозволить Інтернет-посередникам краще оцінювати протиправність контенту та які дії варто вчинити проти цього контенту.
Notice and action – основа модерації контенту у ЄС
Механізм сповіщення та реагування на нього (notice and action) є основним способом набуття знання про розміщення протиправного контенту на ресурсі хостинг-провайдера. Ключовий виклик для цього механізму – дуже розмаїте тлумачення до формування цього механізму компаніями та знижена здатність до більш якісного реагування на протиправний контент.
У рамках DSA пропонується часткове рішення – уніфікована форма повідомлень для хостинг-провайдерів, яка потенційно сприятиме підвищенню їх якості від звичайних користувачів та довірених організацій.
Типова форма notice and action
- пояснення причин, чому особа чи організація вважають, що певний контент є протиправним
- пряме посилання на розташування контенту (наприклад, URL) та додаткова інформація для його ідентифікації
- ім’я та електронна адреса запитувача, крім випадків, що стосуються сексуальної експлуатації над дітьми
- заява особи чи організації про щире переконання стосовно точності та повноти звинувачень
Інтернет-посередники мають забезпечити, щоб користувачі могли легко знайти та скористатись таким механізмом протидії потенційно протиправному контенту.
DSA декларує, що належно обґрунтовані повідомлення будуть означати, що хостинг-провайдер отримує змогу належно оцінити, яку дію вчинити стосовно контенту. Тому хостинг-провайдери вживають якнайшвидше дій на основі таких повідомлень, зважаючи на тип повідомленого контенту, та інформують скаржників про своє рішення.
Не лише видаленням чи блокуванням
Належно обґрунтоване повідомлення найбільш вірогідно зобов’язуватиме Інтернет-посередника вчинити певні дії проти контенту. За результатами розгляду скарги Інтернет-посередник може прийняти низку рішень щодо контенту: видалити, обмежити доступ (наприклад, шляхом геоблокування), залишити, зменшити видимість контенту в рекомендаційній системі, обмежити монетизацію. У найбільш проблемних випадках хостинг-провайдер може призупинити надання послуг або заморозити чи видалити обліковий запис користувача.
Відповідь хостинг-провайдера теж стандартизується DSA і має включати:
- тип рішення, його географічна дія та тривалість
- факти та обставини, які призвели до рішення, включаючи привід для дії – повідомлення чи власне розслідування, а також, де необхідно, – особу скаржника
- вказівка про автоматизоване прийняття рішення, якщо таке має місце
- якщо дія стосується потенційно протиправного контенту, то вказівка на кримінальну чи іншу норму законодавства та пояснення причин, чому контент вважається таким, що порушує цю норму
- якщо дія стосується правил користування послугами хостинг-провайдера, то вказівка на положення цього документу та пояснення причин, чому контент вважається таким, що не відповідає цьому положенню
- інформація про можливості оскарження рішення, включаючи внутрішню систему, зовнішню позасудову систему вирішення спорів чи судове оскарження
Тролі не пройдуть – протидія зловживанням правом на скаргу
Автори DSA передбачили проблему потенційних зловживань користувачів та запропонували запобіжник у вигляді обмеження доступу до платформи після попереднього попередження, про що користувачі на конкретних прикладах сповіщаються у правилах користування послугами онлайн-платформ.
По-перше, вони можуть обмежити доступ до користування послугами для користувачів, які регулярно публікують очевидно протиправний контент, оцінюючи цей контент у вимірах кількості такого контенту (абсолютній та відносній), важкості зловживань, оцінки намірів користувача.
По-друге, скаржники, які часто попадаються на подачі необґрунтованих повідомлень, теж можуть втратити доступ до послуг онлайн-платформи.
Оскарження рішень Інтернет-посередника
DSA пропонує конкретні запобіжники надмірному прагненню Інтернет-посередників видаляти чи інакше обмежувати доступ до контенту. Для цього онлайн-платформи повинні забезпечити доступ принаймні до двох опцій – вирішення спорів на базі внутрішньої системи платформи та/або у зовнішнього медіатора.
Внутрішні системи розгляду скарг онлайн-платформи будуть доступними скаржникам та користувачам протягом 6 місяців від отримання рішення про дію щодо оскаржуваного контенту чи облікового запису. DSA декларує необхідність прийняття рішення недискримінаційно, ретельно, із залученням кваліфікованого персоналу та досить швидко, особливо, коли є достатньо фактів переконливого заперечення первинного рішення. Сторони отримають повідомлення про рішення та можливості подальшого оскарження, включаючи позасудові механізми.
DSA пропонує сторонам, незадоволеним результатами внутрішніх механізмів онлайн-платформ для вирішення спорів, звернутись до нейтральної сторони – позасудової установи. Актом передбачені норми щодо сертифікації таких позасудових установ під наглядом національних Координаторів цифрових послуг за наступними критеріями:
- незалежність від скаржників та онлайн-платформ (інституційна та фінансова);
- експертиза стосовно відповідного типу протиправного контенту чи контенту, який обмежується правилами користування онлайн-платформою;
- винагорода арбітрів не залежить від результату справи;
- доступність процедури, включаючи можливість дистанційного вирішення спорів;
- можливість швидкого та доступного за витратами вирішення спорів із використанням принаймні однієї офіційної мови ЄС (DSA регулює розподіл витрат за результатами спору та заявляє про прагнення того, щоб розгляд справ тривав не більше 90 днів, для найбільш складних справ не більше 180 днів);
- вирішення спорів ґрунтується на публічно доступних, зрозумілих та справедливих правилах процедури у відповідності із вимогами законодавства та DSA.
Сертифіковані позасудові органи щорічно звітують про їх роботу, кількість оброблених справ, їх результати, середній час їх вирішення та практичні проблеми, які виникли під час вирішення спорів. Подібні звіти будуть випускати й Координатори цифрових послуг для оцінки ефективності цього механізму.
Необхідність створення позасудових механізмів вирішення спорів про модерацію контенту дає можливість державі особисто підтримувати такі механізми, проте не створює зобов’язання щодо створення такого органу.
У будь якому випадку користувачі онлайн-платформ та скаржники завжди мають змогу звернутись до суду для вирішення спору між ними.
Яка на практиці модель модерації контенту запропонована DSA?
Відповідальність Інтернет-посередників за контент третіх сторін може мати найбільш різноманітні виміри – від абсолютної ізоляції компаній від відповідальності до абсолютної відповідальності за контент третіх сторін. Сучасні системи модерації контенту схиляються до середньої моделі, яка базується на отриманні відомостей Інтернет-посередниками про протиправний контент.
Система notice and action слугує основою такої системи в ЄС і має свої переваги та недоліки. Попередньо Інтернет-посередники мали на основі повідомлень, отриманих від користувачів, робити висновки про законність контенту. Така відповідальність – значний тиск на Інтернет-посередників, тому що вони найчастіше віддаватимуть перевагу видаленню контенту, аніж спробі об’єктивно оцінити його природу.
Уніфікація та більш строгі вимоги до повідомлень мають сприяти зменшенню невиправданого видалення цілком легального контенту та більш швидкій реакції на очевидно протиправний контент. Системи вирішення спорів та вимоги щодо прозорості прийняття рішень також сприяють зменшенню вірогідності видалення легального контенту та його відновленню у разі помилкового обмеження.
Ідеальним варіантом є, коли саме суд (або інший незалежний орган) є арбітром допустимої свободи вираження в мережі. Більш бажаним відносно системи notice and action для збалансування інтересів сторін на користь користувачів є перехід на систему notice and notice, коли після первинного повідомлення користувач має змогу відреагувати на скаргу, і тільки після цього Інтернет-посередник приймає рішення.
Але об’єми та швидкість поширення контенту роблять ці варіанти відносно повільними для належної реакції. Саме тому модель, яка обрана ЄС, достатньо збалансована для одночасної швидкої реакції на очевидно протиправний контент та попередження видалення цілком легального контенту.
Справа ідентифікації та оцінки контенту залишається складною для Інтернет-посередників. Країни ЄС через DSA пропонують компаніям допоміжний механізм – співпрацю із довіреними організаціями, про яку Лабораторія цифрової безпеки пропонує поговорити у наступній публікації.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “EU4Society”. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного Фонду “Відродження” та Європейського Союзу.