В чому шкідливість “протиправного” контенту?
Слова – меч і щит у руках людей. Вони можуть руйнувати життя, а можуть стати найбільш цінною підтримкою від спільноти небайдужих людей. Можливість виражати думки є нашим природним та конституційним правом. Воно може обмежуватись лише для захисту інших людей. Ваша свобода завершується там, де починаються права інших.
Протиправний контент порушує права інших людей. Його поширення призводить до шкоди – фізичної, коли мова ворожнечі переростає в реальне насилля, чи моральної, коли людина переживає психологічний стрес чи травму внаслідок хвилі онлайн-цькування.
Деякі висловлювання можуть бути на межі – шокувати чи ображати, але від того не стають протиправними. Водночас, певні способи вираження стали настільки неприпустимими, що вони заборонені на міжнародному рівні. Нижче ми детальніше розглянемо ті, які будуть потрапляти під регулювання DSA.
Єдиний інформаційний простір на крок ближче
Основний принцип Акту про цифрові послуги – “Все, що протиправно оффлайн, має залишатися протиправним онлайн”.
DSA безпосередньо не визначає, який контент є протиправним, лише механізми, які застосовуватимуться для протидії йому на онлайн-платформах. Допустимість змісту залишається на відкуп загальноєвропейському та національному законодавству. Нижче пропонуємо приклади протиправного контенту в ЄС та тенденції його регулювання в останні роки.
Заборона на рівні ЄС
Основні заборони протиправного контенту походять від норм одного з основних актів ЄС – Договору про функціонування ЄС. Тероризм, сексуальна експлуатація над дітьми та жінками, протиправні торгівля наркотиками чи зброєю належать до злочинів на рівні ЄС, стосовно яких Союз може встановити мінімальні вимоги протидії. Деякі з цих злочинів отримали окреме регулювання стосовно обмеження поширення дотичного контенту.
Поширення матеріалів, які зображують сексуальну експлуатація над дітьми (матеріали СЕНД) обмежуються Директивою 2011/93/ЄС, а також криміналізовано завдяки приєднанню членами ЄС до Будапештської конвенції про кіберзлочинність. Директива передбачає, що держави-члени вживають необхідних заходів для негайного видалення матеріалів на сайтах, доступ до яких надається з їхної території, та повинні докладати зусиль для видалення або обмеження доступу до матеріалів, що походять з третіх країн.
Блокування має здійснюватись за прозорими процедурами, бути необхідним і пропорційним, відповідальні органи мають інформувати користувачів щодо причин обмежень доступу до сайтів, забезпечується можливість судового оскарження вжитих заходів.
Досвід впровадження Директиви спонукає ЄС до більш активних дій стосовно обмеження поширення цього контенту. Саме тому наприкінці квітня 2021 року європейські законотворці надали тимчасову можливість низці Інтернет-посередників (в першу чергу месенджерам) моніторити, видаляти та повідомляти правоохоронним органам про матеріали СЕНД. Моніторинг здійснюється щодо відомих матеріалів СЕНД із застосуванням хешування.
Закріпити на постійній основі ці повноваження прагне нова ініціатива ЄС – проєкт Регламенту ЄС про попередження та боротьбу з сексуальною експлуатацією над дітьми, опублікований у травні 2022 року.
Від червня 2022 року вступив у силу Регламент ЄС щодо реагування на поширення терористичного контенту онлайн – матеріали, які спонукають до вчинення терористичних актів, участі у терористичних організаціях або прославляють таку діяльність шляхом поширення контенту, який зображує терористичні акти.
Найбільш суттєва вимога цього акту – необхідність видалення Інтернет-посередниками терористичного контенту протягом години після отримання повідомлення від уповноваженого органу влади будь-якої країни ЄС. Компетентні органи кожної країни будуть вправі видавати приписи про якнайшвидше видалення такого контенту по всій території ЄС.
Одночасно акт включає норми із запобіжниками проти зловживань такими повноваженнями – можливості оскарження рішень, публічне звітування про вжиті заходи, винятки для контенту, який стосується освітньої, журналістської, творчої чи дослідницької діяльності.
Мова ворожнечі сама по собі досі не належить до злочинів на рівні ЄС, хоча Єврокомісія пропонує змінити цей статус. Окремі прояви мови ворожнечі криміналізовані державами із посиланням на статтю 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Найближчими нормами, які слугують основою протидії мові ворожнечі в ЄС стають два акти – стаття 21 Хартії ЄС про основні права стосовно протидії дискримінації та Рамкове рішення про протидію певним формам расизму та ксенофобії. Рамкове рішення спрямоване на забезпечення криміналізації підбурювання до насильсвта за ознаками раси, кольору шкіри, релігії, соціального, національного чи етнічного походження.
Для більш ефективного впровадження цього рішення ЄС погодив із найбільшими онлайн-платформами Кодекс поведінки щодо протидії протиправній мові ворожнечі онлайн. Facebook, Microsoft, Twitter, Instagram, Snapchat, TikTok, Twitch, Viber, LinkedIn, Dailymotion, Jeuxvideo погодились дотримуватись норм цього документу. Кодекс включає вимоги забезпечення належної системи оповіщення про мову ворожнечі, пріоритизацію оцінки цього контенту із прагненням приймати рішення протягом 24 годин з моменту сповіщення. Сторони Кодексу періодично оцінюють успішність його впровадження, останній огляд вийшов у жовтні 2021 року.
Директива про аудіовізуальні медіа послуги підтверджує обмеження поширення вищезгаданого контенту для платформ спільного доступу до відео, а також додає обмеження для неповнолітніх стосовно програм здатних зашкодити їхньому фізичному, психічному чи моральному розвитку.
ЄС приділяє суттєву увагу протидії поширенню піратського контенту – захисту авторського права. Остання Директива №2019/790 надає суттєві можливості правовласникам – наприклад, автоматично видаляти контент, який порушує їхні права та завантажується повторно. Цю норму оскаржувала Польща в Суді ЄС, але останній сказав, що такі обмеження свободи слова допустимі, якщо належно працюють запобіжники зловживанням. До них належать типові винятки для цитування, критики, оглядів, карикатур та пародій; можливість оскарження рішень поза судом.
DSA посилається й на інші випадки протиправного контенту та діяльності – порнопомста, онлайн-сталкінг, продаж контрафактної продукції чи такої, що порушує права споживачів, незаконний продаж диких тварин тощо.
Рівні відповідальності – окремі країни-члени ЄС
Держави-члени ЄС можуть впроваджувати власні обмеження щодо поширення контенту. Наприклад, більшість країн ЄС мали б впровадити закони, які б криміналізували заперечення Голокосту згідно з Рамковим рішення про протидію певним формам расизму та ксенофобії. Тим не менш, в деяких країнах Рішення може бути впровадженим частково.
Так, у Іспанії Конституційний суд визнав неконституційною норму стосовно заперечення Голокосту, адже вважав це порушенням свободи вираження. Водночас цей суд розглядав виправдання Голокосту як більш небезпечне діяння. На практиці це може викликати проблему при транскордонних запитах, коли іспанські державні органи можуть загалом відмовити в задоволені запиту про видалення контенту про заперечення Голокосту.
Більша вірогідність відмови у задоволені таких запитів буде у випадках, коли подібних контентних обмежень немає в інших країнах. Наприклад, угорський закон про обмеження поширення інформації про ЛГБТК(ІА+), якби він застосовувався онлайн, навряд чи мав суттєвий успіх у впровадженні поза межами Угорщини.
Шкідливий контент – це взагалі що?
DSA має потенціал впливу на контент, який за визначенням не є протиправним. Автори акту визнають зростання ролі Інтернет-посередників у поширенні не лише протиправного, але й шкідливого контенту. Проте пряма заборона або використання приписів проти такого контенту прирівнюється до порушення свободи вираження.
DSA та секторальні релевантні акти пропонують протидію шкідливій інформації непрямо та у виключних випадках. Наприклад, Директива про аудіовізуальні медіа послуги закликає до саморегулювання через кодекси поведінки на національному рівні стосовно ефективного зменшення впливу на дітей аудіовізуальних комерційних повідомлень про харчові продукти та напої, що містять поживні речовини та речовини з поживним або фізіологічним ефектом, зокрема жири, транс-жирні кислоти, сіль або натрій та цукри, надмірне споживання яких у загальному раціоні не є рекомендованим.
DSA також підтримує саморегулювання через прийняття кодексів поведінки для подолання системних ризиків роботи найбільших онлайн-платформ та пошукових систем. Посилений Кодекс практики щодо дезінформації слугує прикладом того, коли ЄС вирішує вжити разом з Інтернет-посередниками заходів щодо шкідливого контенту.
Зокрема, Кодекс передбачає зобов’язання підписантів про демонетизацію поширення дезінформації; гарантування прозорості політичної реклами; посилення співпраці із фактчекерами; сприяння доступу дослідниками до даних онлайн-платформ.
Висновки
DSA дає чіткий сигнал щодо того, що модерація контенту залишиться значною мірою в руках Інтернет-посередників. Саме тому важливо знати, поширення якого контенту становить більшу небезпеку та як розподілити обмежену увагу та ресурси цих компаній. Очевидно протиправний контент буде у центрі уваги європейських регуляторів і вони мають серйозні очікування, що такий контент буде обмежуватись у поширенні якнайшвидше.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “EU4Society”. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного Фонду “Відродження” та Європейського Союзу.