24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Активізація війни на всій території України стала каталізатором до більш активних дій щодо обмеження російського впливу на інформаційний простір, як шляхом введення воєнного стану та супутніх обмежень, так і через внесення змін до національного законодавства.
Закони про кримінальну відповідальність за виправдання агресії проти України, колабораціонізм, погрози військовослужбовцям та поширення інформації про переміщення українських військ чи передання Україні міжнародної військової допомоги, вже набрали чинності.
Встановлення нових обмежень під час активізації військових дій на території України державою-агресором є виправданим та припустимим з точки зору міжнародного права. Водночас, суворість та доцільність окремих покарань важливо переглянути після закінчення війни. Для забезпечення правової визначеності, доцільно також узгодити термінологію окремих складів злочинів.
Воєнний стан та доступ до Інтернету
24 лютого Президент України своїм указом, що був затверджений Верховною Радою України, впровадив режим воєнного стану в Україні, який діятиме, щонайменше, до 25 квітня 2022 року. Наслідком прийняття цього указу стала нота Постійного представництва України при Раді Європи, у якій було заявлено про відступ від частини зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини. Застереження, зокрема, стосуються статті 10 Конвенції, що гарантує свободу вираження поглядів. Такий крок дозволяє країні впроваджувати обмеження, ширші за прийнятні у звичайний час.
Указ Президента передбачає можливість обмеження конституційних прав і свобод та введення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Зокрема, органи державної влади зможуть прямо регулювати роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
Порядок такого регулювання встановлюється Кабінетом Міністрів України. Він не передбачає суттєвих можливостей для блокування сайтів і концентрується на використанні комунікаційних мереж для оповіщення населення, мобілізації тощо. Наразі проблеми з доступом до Інтернету переважно пов’язані з руйнуванням інфраструктури зі сторони держави-агресора, що здійснюється всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. Для покращення доступу на територіях зі зруйнованою інфраструктурою, мобільні оператори України запустили внутрішній роумінг.
Водночас, Національний центр оперативного управління мережами телекомунікацій (НЦУ), що функціонує при Держспецзв’язку та уповноважений здійснювати управління електронними комунікаціями в період воєнного стану, 27 лютого видав розпорядження щодо блокування автономних систем (AS). По суті, цим актом провайдерів було зобов’язано заблокувати понад 48 мільйонів IP-адрес у російському сегменті Інтернету, що суттєво обмежувало б доступ до російських веб-сайтів. Стан виконання цього розпорядження провайдерами наразі невідомий. Вони мали відзвітувати про його виконання; втім, такі звіти є непублічними. 30 березня 2022 року стало відомо, що за невиконання цього розпорядження ТОВ «НЕТАСІСТ» та ТОВ «НЕТАССІСТ» було виключено з Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій. Варто зазначити, що саме ці провайдери в довоєнний час надавали можливість користувачам обирати режим користування Інтернетом: з або без урахування санкційних блокувань сайтів.
Попри виправданість заходів, спрямованих на обмеження функціонування ресурсів держави-агресора в Україні, при прийнятті рішень щодо припинення діяльності окремих провайдерів варто зважати на операційні можливості таких провайдерів швидко виконати рішення. Крім цього, необхідно враховувати інтереси громадян в доступі до Інтернету, який таким чином може бути обмежений, адже пошук нових постачальників комунікацій в умовах війни суттєво ускладнений.
Законодавчі зміни: заборона колабораціонізму та пропаганди агресора
Широкомасштабне вторгнення росії спричинило й низку законодавчих змін у сфері обмеження доступу до шкідливого контенту. 3 березня 2022 року парламентарі прийняли Закон № 2109-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора)» та Закон № 2110-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції)».
Ці зміни закріплюють нові склади злочинів у Кримінальному кодексі.
Зокрема, стаття 436-2 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році. Норма деталізує можливі форми такого виправдання, зокрема:
- представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту;
- виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України;
- глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.
Щодо останнього пункту, то відповідно до системного тлумачення прийнятих законопроектів, кримінально караним стане використання визначень “повстанці”, “ополченці”, “ввічливі військові люди” на позначення осіб, що здійснювали агресію.
Максимальним покаранням буде позбавлення волі строком на 3 роки. Виготовлення та поширення матеріалів, що містимуть вищезазначений контент, каратиметься позбавленням волі до 5 років, а у випадку використання ЗМІ (яким українські суди іноді вважають Інтернет) – до 8 років.
Також, парламент прийняв закон № 2108-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)”. Новий склад злочину, передбачений частиною другою статті 111-1 Кримінального кодексу України під назвою “колабораційна діяльність”, передбачатиме для громадян України покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади на строк від 10 до 15 років за:
- публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України;
- публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора;
- публічні заклики до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора;
- публічні заклики до невизнання поширення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями України.
Поширення вищезгаданих закликів до невизначеного кола осіб у Інтернеті вважається публічним.
До злочинів колабораціонізму частина шоста статті 111-1 Кримінального кодексу України віднесла й здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією для підтримки їх дій та уникнення ними відповідальності за збройну агресію проти України. Інформаційна діяльність тлумачиться досить широко: як створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації. Це діяння буде каратись позбавленням волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Законодавчі зміни: захист українських військових
Вже згаданий вище Закон № 2110-ІХ доповнює Кримінальний кодекс статтею 435-1. Вона передбачає відповідальність за пряму образу честі і гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовця, а також виготовлення та поширення матеріалів, що їх містять. Ці дії віднині каратимуться обмеженням або позбавленням волі від 3 до 5 років.
Окрім того, 24 березня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон № 2160-ІХ, відповідно до якого кримінально караним стає поширення під час воєнного чи надзвичайного стану без попередньої публікації Генеральним штабом (щодо першої категорії – також Міністерством оборони або у офіційних джерелах країн-партнерів) у відкритому доступі інформації:
- про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну – від 3 до 5 років позбавлення волі;
- про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших військових формувань України за можливості їх ідентифікації на місцевості – від 5 до 8 років позбавлення волі.
Покарання від 8 до 12 років позбавлення волі передбачене у разі, якщо ця інформація спричинила тяжкі наслідки або поширювалася за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів чи з метою надання РФ чи її незаконним збройним формуванням.
Висновки
Цифролаба вважає, що запроваджені новими законами контентні обмеження загалом можуть бути припустимими, з огляду на активні воєнні дії та з урахуванням небезпек, до яких призводить поширення такого контенту в мережі, належну оцінку яким має давати суд у кожній справі. Активне поширення закликів до підтримки чи виправдання дій держави-агресора у Інтернеті, а також інформації про переміщення військ за широкого використання можливостей OSINT, становить загрозу національній безпеці та територіальній цілісності України. На відміну від 2014 року, Україна вжила належних заходів з точки зору міжнародного права, відступивши від своїх зобов’язань відповідно до процедур, передбачених Європейською конвенцією з прав людини.
Водночас, доцільність та суворість окремих покарань може бути переглянута в сторону їх зменшення після закінчення агресії рф. Зокрема, можливе покарання у 8 років позбавлення волі лише за використання окремих словосполучень видається надмірним для мирного часу. Також варто звернути увагу на подібність складів злочинів, пов’язаних з запереченням здійснення агресії (статті 436-2, частини друга та шоста статті 111-1 та 111-6 Кримінального кодексу України). На нашу думку, законодавцю варто чіткіше розмежувати склади злочинів у різних нормах кримінального законодавства задля забезпечення правової визначеності та належного розслідування.
Окремо слід наголосити, що заходи регулювання у сфері електронних комунікацій, що вживаються в умовах воєнного стану, мають впроваджуватися на недискримінаційній основі та не призводити до обмеження права користувачів на доступ до Інтернету у критичний для країни час.