16 листопада 2021 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі Assotsiatsiya NGO Golos and Others v Russia – громадські організації оскаржували санкції, накладені на них за розповсюдження матеріалів у “період тиші”.
У межах спецпроєкту громадська організація (заявник у даній справі) опублікувала на веб-сайті мапу з порушеннями виборчого законодавства. Через це їх притягнули до відповідальності за порушення правил поширення виборчих матеріалів, що заборонено російським законодавством за 5 днів до виборів. У даній справі ЄСПЛ став на сторону заявників з огляду на відсутність належної аргументації національних судів та визнав порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).
ЄСПЛ вкотре приділив чималу увагу контенту, що розміщується на веб-сайтах у передвиборчий період. Суд наголосив, що повна заборона (“blanket ban”) на публікацію всіх матеріалів (а не агітації), що так чи інакше стосуються виборів, є прямим порушенням свободи вираження поглядів. Крім того, на національні суди покладається обов’язок щодо належного тлумачення невизначених та широких термінів законодавства для зменшення дискреції при притягненні до відповідальності та накладенні санкцій.
Що ж до українського контексту, то дане рішення може вплинути на трансформацію виборчого законодавства в рамках змін, що пропонуються до Виборчого кодексу в розрізі інформування про вибори та передвиборної агітації. Наразі Виборчий кодекс передбачає лише заборону публікації результатів опитування громадської думки, пов’язаного з виборами (стаття 50), а також містить норму про “день тиші”. Його теж слід врахувати при можливому притягненні до відповідальності за порушення правил передвиборної агітації.
У чому полягала суть справи?
Заявниками є асоціація неприбуткових організацій “Голос” (діяльність якої до її ліквідації як юридичної особи, була спрямована на моніторинг виборчих кампаній), а також її тогочасні керівники. Організація-заявник також мала власний веб-сайт. Під час виборів до Державної думи 4 грудня 2011 року організація-заявник (у партнерстві з Інтернет-виданням “Газета.ру”) запустила веб-сайт проєкту під назвою “Мапа порушень”. Веб-сайт організації мав текстові або візуальні гіперпосилання на сайт проєкту.
Через скаргу від членів Державної думи до Генерального прокурора щодо наявності негативних матеріалів про партію “Єдіная Россія”, проти заявника було відкрито провадження за статтею 5.5 Кодексу про адміністративні правопорушення (“Порушення порядку участі ЗМІ в інформаційному забезпеченні виборів та референдумів”). Російське законодавство забороняє “публікацію результатів будь-яких громадських опитувань, передбачень результатів виборів або інших досліджень, пов’язаних із проведеними виборами, в тому числі публікацію такої інформації у мережі Інтернет” протягом 5 днів до початку виборів або в день виборів. На думку прокурора, на веб-сайті знаходилася вкладка під назвою “Мапа порушень. Вибори 2011”, що містила статистичні дані щодо виборчої кампанії та аналіз цих даних, а також аналітичні висновки з отриманої інформації про порушення, допущені під час виборчої кампанії. При цьому прокурор не надав ані посилань, ані списку оскаржуваних публікацій.
Справу було передано на розгляд мировому судді разом із доказами у вигляді 49 роздруківок, взятих як із веб-сайту проєкту, так і самої організації. Оскаржувані публікації містили тексти, звіти або посилання на прес-реліз про діяльність організації від 4 та 5 грудня 2011 року, статті нібито про тиск на організацію, статті “Зустрічайте найбагатшого кандидата в обласну Думу”, “В Іркутській області зареєстровано 31 скаргу на порушення”, “Голос у Томську об’єднав громадянський сектор і партії”, “Псковська область за два дні до виборів: голі цифри”. Примітно, що прокурор посилався і на публікації, котрі за словами заявника, були користувацькими повідомленнями.
Адвокат організації-заявника скаржився на незаконність обвинувачення: по-перше, інформацію було взято з веб-сайту проєкту, а не веб-сайту організації; по-друге, прокурор неналежно сформував обвинувачення, чітко не вказавши на тексти, що порушують вимоги статті 5.5 КпАП. Суддя зазначив, що заявник незаконно опублікував висновки дослідження та результати громадських опитувань менш ніж за 5 днів до початку виборів. Суддя відхилив будь-які доводи адвоката та притягнув до відповідальності організацію, наклавши штраф у вигляді 720 євро.
Окружний суд підтримав рішення, зауваживши, що організація розповсюджувала статистичні дані про агітацію та аналіз таких даних, а також аналітичні висновки про отримані скарги щодо порушень під час виборчої кампанії. Вимоги Омбудсмена про перегляд справи у вищих судових інстанціях були відхилені.
Яким було рішення ЄСПЛ?
Суд визнав заяву прийнятною щодо організації-заявника, незважаючи на її розпуск та невикористання звернення до Конституційного Суду Росії як національного засобу захисту. Водночас він визнав неприйнятними скарги керівників організації, оскільки вони не були залучені до проєкту “Мапа порушень”, а провадження у справі про адміністративне правопорушення їх не стосувалося. При цьому, Суд визнав право тогочасної директорки організації-заявника підтримувати заяву розпущеної організації.
Передовсім Суд наголосив, що перші два критерії трискладового тесту не оспорювалися сторонами: організацію було притягнуто до відповідальності на основі КпАП задля досягнення легітимної мети – захисту прав інших осіб. Найбільшу увагу ЄСПЛ сконцентрував на критерії необхідності втручання у демократичному суспільстві. Суд зауважив, що в контексті права на свободу вираження поглядів, громадська організація виконує роль “соціального сторожового пса” та користується тим самим рівнем захисту, що і преса.
ЄСПЛ вказав, що не всі матеріали, опубліковані організацією, підпадають під заборону та відносяться до “інших досліджень” у рамках виборчого законодавства. Так, прокурор надав судді 49 роздруківок, що містили тексти, візуальні матеріали (банери з гіперпосиланнями або без них), список результатів пошуку за ключовими словами. Проте суд першої інстанції не проаналізував жодної з роздруківок, не розтлумачив поняття “інші дослідження”, а також не встановив, що матеріали були завантажені на сайт за 5 днів до початку виборів. Більше того, Суд зауважив, що основна частина інформації надходила не від операторів веб-сайту, а від його користувачів.
ЄСПЛ також не знайшов необхідності у забороні публікації онлайн-мапи з текстами про оспорювані порушення виборчого законодавства, що залишалася доступною і до періоду тиші. У пунктах 85-86 рішення Суд вказує: “першого заявника покарали по суті за те, що він продовжив (не призупинив) діяльність – протягом періоду тиші – онлайн-проєкту “Мапа порушень”, в тому числі роботу інтерактивної онлайн-мапи. Невизначений характер звинувачень щодо першого заявника та досить поверхневий підхід судів до оцінки цих звинувачень також призвів до невиправданого “охолоджуючого ефекту” щодо виконання першим заявником своєї функції “соціального сторожового пса””.
Суд також підкреслив, що надмірно широке поширення виборчого законодавства на всі виборчі матеріали перешкоджає реалізації свободи вираження поглядів, оскільки не вся інформація класифікується як партійна або несприятлива політична агітація. Тому Суд вважає, що “спостерігачі за виборами, як правило, повинні мати можливість привертати увагу громадськості до потенційних порушень виборчого законодавства та процедур у міру їх виникнення, інакше таке звітування втратило б велику частину своєї цінності та інтересу” (пункт 88 рішення).
Оскільки у цій справі не було надано належного обґрунтування щодо втручання, Суд дійшов висновку про порушення статті 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів).