4 червня 2020 року Європейський суд з прав людини комітетом з трьох суддів виніс рішення у справі Jezior v Poland. Заявник, Анджей Єзьор, скаржився на порушення статті 10 Європейської конвенції про права людини через притягнення національними судами його до відповідальності за коментарі користувачів у блозі, який він вів.
Ким був заявник?
Пан Єзьор був кандидатом на виборах на посаду муніципального депутата, а також вів блог про новини міста, де жив. Частина цих новин стосувалася і виборчої кампанії. Блогер закликав постити лише обдумані коментарі, які б нікого не ображали, а також використовувати підписи під коментарями. Адмініструванням блогу займався син заявника, який моніторив контент коментарів та видаляв ті, що здавалися йому шкідливими.
За два тижні перед виборами, 5 листопада 2010 року, у блозі Єзьора з’явився коментар з критикою мера міста, що виступав від опозиційної до заявника партії. Серед виразів, вжитих у коментарі, – “походить зі старої бандитської родини”, “сини мера стали наркоторговцями”, “діти К продовжують кримінальну традицію” тощо. Син заявника негайно видалив коментар, після чого видалив його ще раз за кілька хвилин і увімкнув систему контролю доступу та реєстрацію для коментарів через електронну пошту. Наступного дня він вимкнув цю систему, але 9 листопада коментар знову було опубліковано. Одразу після отримання сповіщення про коментар, заявник видалив його та повернув систему контролю доступу до блогу на 3 місяці. А вже 12 листопада 2010 року мер міста подав до суду на Єзьора.
Як справа розглядалася у польських судах?
За три дні Єзьору заборонили розповсюджувати відповідний коментар, змусили розмістити вибачення на сайті протягом 12 годин з часу винесення рішення судом, а також сплатити 5000 злотих до благодійної організації. Суд обґрунтував це особливим характером проваджень під час виборів, які стосувалися б поширення виборчої агітації та недостовірної інформації про іншого кандидата в рамках цієї агітації. Крім того, суд зазначив, що заявник мав би вжити заходів для забезпечення достовірності інформації, що розміщена в коментарях, та змусити користувачів залогуватися перед розміщенням коментарів. Апеляція, у якій заявник, серед іншого, піднімав аргумент про те, що він є посередником і має імунітет від відповідальності за поширення таких коментарів, була відхилена.
Вже після виборів мер, що програв вибори, знову звернувся до польських судів щодо захисту честі, гідності та ділової репутації за фактом розміщення коментаря у блозі заявника. Суд першої інстанції присудив виплатити 1000 злотих колишньому мерові. Водночас, апеляцію виграв пан Єзьор – і в межах цього провадження його розглядали як провайдера хостингу, який має імунітет від відповідальності за поширення цих коментарів, оскільки оперативно обмежив до них доступ.
Позиція Європейського суду з прав людини
ЄСПЛ зазначив, що в цілому заявник міг передбачати, що за поширення неправдивої інформації про кандидатів під час муніципальних виборів на нього очікує відповідальність. Тому втручання у його права було передбачене законом. Втім, наголосивши на потребі балансувати права, захищені статтею 8 та 10 Конвенції, Суд при аналізі відповідальності заявника за розміщення коментарів застосував критерії, розроблені у Delfi AS v Estonia (для відповідальності посередників за контент, розміщений третіми сторонами). А також аналізував контекст коментарів, заходи, вжиті заявником для недопущення опублікування дифамаційних коментарів або для їх видалення, відповідальність фактичних авторів коментарів як альтернативу відповідальності заявника, а також наслідки, які мав для заявника розгляд його справи національними судами.
Стосовно контексту опублікованих коментарів, то ЄСПЛ погодився з національними судами щодо того, що в них поширювалася дифамація. Суд також зазначив, що блог був важливим та корисним для місцевої спільноти та адмініструвався заявником безкоштовно, а також взяв до уваги відсутність наміру заявника підвищувати вплив виразів у коментарях.
Щодо заходів, вжитих заявником, то незважаючи на те, що пан Єзьор залишив користувачам можливість залишати анонімні коментарі, кілька заходів для відслідковування потенційно протиправного контенту були застосовані. Зокрема, працювала система сповіщень про новий контент, а його син час від часу перевіряв контент. Крім того, заявник у правилах користування блогом закликав користувачів бути відповідальними. Дифамаційні коментарі видалялися негайно після отримання сповіщення про їх публікацію, а на певний проміжок часу вводилася система попередньої реєстрації користувачів.
Суд завважив коментар польських судів про те, що заявник мав би не допустити появи цих коментарів на сайті. Однак, на думку суддів, висловлену у параграфі 58 рішення, “вимагати від заявника виходити з принципу, що певні нефільтровані коментарі можуть суперечити закону, означало б вимагати від нього надмірної та нереальної спроможності передбачати, що поставило б під загрозу право комунікувати інформацію в Інтернеті”.
Інформації щодо відповідальності фактичних авторів коментарів сторони не надали. Водночас, не виглядає, що мер міста вживав заходів з пошуку справжніх авторів коментарів, а одразу подав до суду на заявника вже після того, як коментарі стали недоступними на сайті.
Насамкінець, щодо відповідальності пана Єзьора Суд зазначив, що розмір санкції (сплата 5000 злотих до благодійної організації) міг спричинити охолоджуючий ефект на блогера, який публікує матеріали, важливі для життя його спільноти. Зважаючи на сукупність цих факторів, ЄСПЛ встановив порушення статті 10 зі сторони Польщі через недотримання справедливого балансу між правами пана Єзьора за статтею 10 та колишнього мера міста за статтею 8 Конвенції.
Важливість справи для розвитку цифрових прав
Ця справа стала першою у практиці Суду, де стандарти, розроблені у Delfi AS v Estonia для відповідальності посередників за контент, розміщений третіми сторонами, було застосовано не до компанії (як у Delfi AS v Estonia чи Høiness v Norway) чи неприбуткової організації (як у MTE and Index.hu v Hungary чи Pihl v Sweden), які адміністрували сайт, а до конкретного користувача блогу та його дій.
У глобальному контексті це означає, що навіть індивідуальний блогер, який веде свою сторінку в Інтернеті або в соціальній мережі, хоча і несе відповідальність за коментарі третіх сторін у своєму блозі чи на своїй сторінці, але може заслуговувати на імунітет від відповідальності, якщо достатньо оперативно діятиме, щоб його видалити.